Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна» Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна»Депутат Чернівецької обласної ради Ольга Кобевко виступила на сесії з різкою критикою буковинської влади. Однаково дісталося як Фищуку, голові ОДА, так і Мунтянові, голові облради.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Сміття політичне у Чернівцях Сміття політичне у ЧернівцяхПолітика в Україні – це велике і смердюче сміття. Воно одних виносить на вершини, інших кидає у політичну безодню. Ще недавно мер Львова Андрій Садовий вважався єдиним конкурентом Порошенкові на виборах президента України. І тут з’явилося сміття. Воно не тільки у Львові, а й по всій Україні похоронило рейтинги Садового і викинуло його на маргінал політики.

Ігор БУРКУТ, політолог:

МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮ МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮВпродовж багатьох років Польща виступала в Європі адвокатом України. Нині ситуація різко змінилася: низка польських політиків почала вимагати від нашої держави змінити політику національної пам'яті й прийняти той варіант історії українсько-польських відносин, який сучасна Варшава вважає "єдино вірним". А цей варіант дивним чином майже збігається з історичними стереотипами, що проповідує путінська Москва...
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
18 листопада о 12.00
скликається 42 позачергова сесія Чернівецької міської ради.
у офісі Чернівецької територіальної організації Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (м. Чернівці, вул. Сімовича, 21а) відбудеться прес-конференція народного депутата України, голови Чернівецької територіальної організації Партії Івана Рибака щодо підсумків виборів до ОТГ 29 жовтня, результатів впровадження реформ в Україні та подальших планів роботи Партії.
20 листопада о 15:00 в читальному залі Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка відбудеться історико-просвітницька година «Не підлягає забуттю».
в області відбудеться низка заходів [b]з нагоди Дня Гідності та Свободи[/b].
[b]о 14.00[/b] на Центральному кладовищі Чернівців відбудеться[b] панахида та покладання квітів і лампадок до могил Героїв Небесної Сотні та загиблих в АТО[/b].
[b]О 18.00[/b] на Центральній площі відбудеться [b]молебень за загиблими під час Революції Гідності, віче та мистецька акція за участю громадських діячів, митців області «Україна гідна свободи».[/b]
Також в районах області буде проведено цикл тематичних круглих столів.
у сесійній залі міської ради скликається 43 позачергова сесія Чернівецької міської ради.
На розгляд позачергової сесії вноситься одне питання: Про обрання секретаря Чернівецької міської ради УІІ скликання.


Календар
«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 
Партнери

Сталінські звірі

22-03-2013, 09:41 / Коментарів: 1
Сталінські звіріКолишній енкаведист, який у формі бандерівця вбивав мирних людей в Галичині в 40-50-х роках перед смертю прийшов на сповідь до священника. Що сказав священник?

Надійшов лист такого змісту: «Я – колишній солдат спецгрупи НКВД, яка під маркою бандерівців у 1944-1945 рр. проводила масові вбивства невинних людей на Тернопільщині. Наша група позбавила життя не один десяток людей, яких ми вбивали ніби за симпатії до совітської влади. І ось нині, на схилі літ, стоячи над могилою, хочу висповідатись, розповісти правду, хто насправді проводив оті криваві акції. Мені привиджуються ті нещасні, які просили в нас пощади, але пощади їм не було… Часто у снах чую крик чотирирічного хлопчика: «Не бий мого татка!!!». Він вирвався із рук нашого старшини, при тім укусив його за палець. Тоді старшина вхопив хлопчика за ніжки і з усього маху вдарив об стінку головою… Мозок із розбитої голови дитини бризнув по хаті – на нас, на наші руки, на обличчя. Я за той час розстріляв двох сестричок 10-ти і 12-ти років. Вони заціпеніли від жаху і навіть не розуміли, що відбувається. Батько і мати на колінах благали нас, щоб ми пощадили хоча б дітей і теж не розуміли, за що їм така кара – просили: «Хлопці, схаменіться, ми ж ні в чому не винні…» (вони думали, що ми – бандерівці). А ми звинувачували їх у тому, що їхні старші два сини пішли на фронт. Хоч ми добре знали, що людей призовного віку забирали силою, не питаючи, хоче хтось іти на війну чи ні. Таких випадків було багато, але мені запам’ятався особливо оцей. Голос того хлопчика: «Не бий мого татка!». Зойки нещасних сестричок та їхніх батьків останнім часом переслідують мене вдень і вночі.

Пішов я у церкву і висповідався. Старенький священик зблідлими вустами прошепотів: «Сину, великі твої гріхи, але оскільки ти каєшся і тебе змушували скоїти такий гріх твої командири, я, як священик, можу дати тобі розгрішення. І дам, але тільки тоді, коли ти напишеш у ті села, де ви проливали невинну кров, та ще й під чужу марку». Я знаю, пане голово, що цього люди не простять мені ніколи – надія тільки на Бога. Адже ішов я убивати людей не сам від себе. Це вони, наші командири-чекісти, змушували нас. Завжди, коли ми, солдати, відмовлялися когось убивати, погрожували: «Хотітє бить чістєнькімі?!! Расстреляєм саміх как собак!!!». Ми боялися один одного і ніколи поміж собою не обговорювали свої вчинки, навіть під час пиятики. Але коли через якийсь час наш старшина по необережності сам у себе вистрелив з автомата і в муках помер, ми мовчки переглянулись, і я подумав: «Оце тобі, гаде, за тих невинних людей, за того хлопчика…». Хоч у самих теж руки були в крові. Розкажіть, пане голово, усім у селі про мого листа. Хай знають люди, хто насправді знищив їхніх сусідів. Не бандерівці, ні!!! Це ми, чекісти, так криваво провокували наших людей. А винна в тому сатанинська, кривава, совітська влада…

Р. S. І треба ж, головою сільської ради був якраз син одного із братів, що пішли 1944 року на фронт, батьків яких, сестричок і братика було знищено нелюдами-чекістами у березні 1945 року. Ридав, читаючи листа, голова, і в розпуці бив кулаками об стіл. У неділю пішов до церкви і на сповіді покаявся за свій гріх, що протягом багатьох років він і його родина носили в серці образу та гнів, що проклинали невинних героїв-повстанців, які полягли у боротьбі за волю України і до смерті їхньої родини, як нарешті з’ясувалося, не мали ніякого відношення. На сповіді ридали обидва – голова і священик.
СХОЖІ НОВИНИ:
22 березня 2013 09:52 - Василь К., Заставна з написав(ла): в матеріалі

Історія така справді була, але цей лист написаний з такими ж "цитатами", як про це розказують в селі (я був на святкуванні 600-річного ювілею у друзів і купив книгу). Нижче подаю цитату з книги.

Мизак Н., Балан І., Романський І. Село на нашій Україні: До 600-річчя першої писемної згадки про село Стрілківці. – Чернівці: Букрек, 2009. – С.196-197

Совєтські окупанти, щоб паралізувати визвольний рух, розкласти його з середини, запускали у кожному районі провокаційні загони, які коїли великі злочини, що й донині кров холоне у жилах.

Людей грабували, арештовували, допитували під маркою СБ, шантажували, примушували видавати повстанців тощо. І найстрашніше - провокатори убивали невинних, кидаючи тінь на повстанців. Одну таку підступну провокацію вчинили над родиною Стецьків з п’ятниці на суботу ІЗквітня 1946 р. Ось як це відбувалося.

Загін провокаторів зупинився спочатку біля школи, вони ні з ким не розмовляли. Лише один з них забіг до Петра Стецька та попросив горілки. Поспіхом сказав, що ідуть на справу, але краще, щоб до цього загинув.

Провокатори увійшли до хати Стецьків і почали розгром. Сусіди чули, як господар сім’ї кричав, що він фронтовик, за що його убивають. Тут же убили дружину Стецька і жорстоко позбавили життя п’ятирічного сина Дмитрика.

У неділю вранці тіла трьох забитих гарнізонники на чолі з оперативником Башкіровим привезли під церкву й почали “мітинг”. Енкаведист підняв за ноги дитину й показав людям, - бачите, закричав, що з вами роблять бандерівці, а ви їх підтримуєте. Люди ахнули від страшного видовища. иЕто сделалі ваші, “Меткій”, еслі хотітє, чтоб ето прєкратілось, видайте єво”. Народ мовчав і не вірив московитам.

Жертв поховали. Вночі до села прийшли слідчі Служби безпеки. Докопувалися слідів убивць, але провокатори зникли.

Після вчиненого злочину стрілковецька провокація стала темою ідеологічних антиповстанських кампаній. За вказівкою Тернопільського ОК КП(б}У в її ідеологічному органі газеті “Вільне життя" від 17 серпня 1946 р. і скала-подільському “Радянському селянинові” від 21 серпня цього року під назвою “Рішуче викривати фашистську ідеологію українських націоналістів" писалося: “Це вони, криваві фашистські собаки, догоджаючи- гітлерівцям, по-звірячому вбили в селі Стрілківці Борщівського р-ну селянина Стецька, його дружину і трирічну дитину, вдаривши головою об стінку..

Про цю подію часто згадували партійні лектори на тематичних вечорах, присвячених критиці українського повстанського руху та борців за волю України.

Деякі деталі і дати змінені (рік не 1945, а 1946, відповідно хлопчику не 5, а 4; а деталі про трагічну смерть дитину знають майже всі жителі), але в основному все "заштриховано" під НКВДиста, хоча його, я впевнений, давно нема на цьому світі. Факт правдивий, все решта - на совісті того, хто "відкрив душу"
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"