Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна» Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна»Депутат Чернівецької обласної ради Ольга Кобевко виступила на сесії з різкою критикою буковинської влади. Однаково дісталося як Фищуку, голові ОДА, так і Мунтянові, голові облради.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Сміття політичне у Чернівцях Сміття політичне у ЧернівцяхПолітика в Україні – це велике і смердюче сміття. Воно одних виносить на вершини, інших кидає у політичну безодню. Ще недавно мер Львова Андрій Садовий вважався єдиним конкурентом Порошенкові на виборах президента України. І тут з’явилося сміття. Воно не тільки у Львові, а й по всій Україні похоронило рейтинги Садового і викинуло його на маргінал політики.

Ігор БУРКУТ, політолог:

МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮ МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮВпродовж багатьох років Польща виступала в Європі адвокатом України. Нині ситуація різко змінилася: низка польських політиків почала вимагати від нашої держави змінити політику національної пам'яті й прийняти той варіант історії українсько-польських відносин, який сучасна Варшава вважає "єдино вірним". А цей варіант дивним чином майже збігається з історичними стереотипами, що проповідує путінська Москва...
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
в приміщенні Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського відбудеться завершальний етап міського конкурсу серед учнівської та студентської молоді міста Чернівців на тему: «Голод на Буковині у 1946-1947 роках: спогади очевидців», організованого Чернівецькими міськими управліннями освіти та культури і Муніципальною бібліотекою ім. А. Добрянського.
у Літературному целанівському центрі (м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 51) відбудеться захід дитячого арт-видавництва «Чорні вівці», приурочений Дню святого Миколая та другій річниці «овечок».
У програмі:
в залі медіацентру «BelleVue» відбудеться завершальна прес-конференція проекту “Безпечні вулиці”, що втілюється ГО “Буковинська агенція регіонального розвитку” спільно з Чернівецькою міською радою та Управлінням патрульної поліції у м. Чернівці в рамках Програмної ініціативи "Права людини та правосуддя" Міжнародного фонду "Відродження".
в приміщенні 33 будинку офіцерів, за адресою: м. Чернівці, площа Театральна, 6 буде проведено зустріч випускників шкіл Чернівецької області з представниками вищих військових навчальних закладів України:
1. Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
2. Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
3. Військова академія (м. Одеса).
Тема зустрічі: військово-професійна орієнтація молоді щодо отримання вищої освіти у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів.
17 грудня о 15 годині - відкриття Новорічних ялинок по районах. Вул.Руська,267,
вул.І.Підкови,3, бульвар Героїв Крут,9.
в 202 кабінеті міської ради відбудеться круглий стіл на тему "Як навести порядок з тваринами в місті".
Центральна площа,1, сесійна зала скликається позачергова сесія міської ради щодо подолання вето міського голови по земельним ділянкам.
21 грудня 0 18:30 в органному залі відбудеться святковий концерт В очікуванні Різдва.
в холі офісного центру КОЛЬПІНГ за адресою вул. Гонти 20 відбудеться тренінг з невідкладної допомоги..
З собою мати зручний одяг, гарний настрій та бажання навчатись!
За додатковою інформацію звертайтеся за телефонами:
тренер Олександр 050-580-37-12 , Ігор 050-438-30-80,( kolping12345@gmail.com) або пишіть на сторінку заходу https://www.facebook.com/events/714227068783358/?active_tab=discussion
Для участі, обов’язково зареєструйтеся за посиланням: https://goo.gl/j1SV9h


Календар
«    Грудень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Партнери

П'єса буковинського драматурга "Ніч перед Різдвом"

24-01-2013, 13:48 / Коментарів: 3
П'єса буковинського драматурга "Ніч перед Різдвом" Буковинський драматург Ярослав Волощук пропонує читачам до розгляду, а керівникам театрів до постановок свою нову драму "Ніч перед Різдвом".



„ НІЧ ПЕРЕД РІЗДВОМ „

Драма на 2 дії .

Дійові особи :

Степан – псевдо „ Холодний „ - член окружної референтури пропаганди ОУН ( виснажений , худий років під 40 . )
Микола – високий молодий художник , псевдо „ Грузин „ років 25 .
Павло – псевдо „ Коваль „ , міцної статури , років 30 .

Андрій Конюха – 1-й секретар Козівського РК КП ( б) У
Плечистий – 2 –й секретар РК КП б) У
Соколов - майор ВББ обласного управління НКВС
Ільїн – капітан НКВС
Завагін – начальник Козівського райвідділу НКДБ
Максімов – начальник Козівського РВ НКВС

Всі події відбуваються у лісовій криївці – бункері в Козівському районі у 1947 році та у кабінеті першого секретаря Козівського РК КП ( б) У в Козові.









ЯВА - 1
Дії відбуваються у підземному бункері ( криївці ). Криївка розташована в одному із лісів поблизу Козови і перебуває у глибокій конспірації, передбачена для розташування штабу УПА в разі його переміщення теренами Поділля . Стіни бункера із зрубу та плетених щитів із очерету . Бункер складається із кількох кімнат – приміщень є житлова , де стоять ліжка у два яруси на 6 – 8 чоловік , горизонтального ходу і вертикального тунелю , який увінчувався ялинкою у ящику, що щільно затуляла вхід . На верхньому рівні під пеньком облаштована продушина для вентиляції повітря . Чути , як десь поруч протікає струмок, з якого підведена труба до бункера із зворотнім виходом назовні . У приміщенні більших розмірів розміщене обладнання для пропагандивної роботи , кілька друкарських машинок , штамп для випуску листівок , стелажі із літературою , окремо ніші для зброї , декілька типів автоматів ; німецькі , словацькі , польські та російські , а також ящики із гранатами та мінами . Декілька робочих столів та рація і радіо , на стінах обмундирування радянської та німецької армії та цивільний одяг . Є також невеличке приміщення для приготування їжі із чавунною пічкою – буржуйкою та завішена рядниною комора для зберігання продуктів тут же поличка із медикаментами та першим необхідним медичним матеріалом. Приміщення освітлюються невеликим каганцем із гільзи снаряду та гвинтом , що дає можливість регулювати світло .

Степан – ( виходить із бокового приміщення , прикритого лише веретою , під-
ходить до каганця , збільшує світло і дивиться на годинник на лан-
цюжку , трохи придивляючись до нього через далекозорість ) .
– Ов – ва , та то вже десять по сьомій , час
будити хлопців . ( Підходить до двох чоловіків , які сплять накриті
ковдрами на двохяруснім ліжку – лежанці ) .
- Алярм , хлопці , алярм - до ранньої зорі .
Микола – ( не дуже охоче ) – Друже , командире , та може сьогодні на годину
пізніше побудка , таж за два дні Різдво ?
Степан – у революціонера - повстанця нема свят , дисципліна та послух у бойо-
вій обстановці зобов’язує нас до точного виконання режиму дня , а отже
у майбутньому і беззастережного виконання наказів своїх зверхників .
Павло – Саме так , друже командире , ніяк наш поет не призвичаїться , що тут
криївка , а не вакації у бабці ( піднімається і готується до руханки ).
Микола – А я що , я вже готовий ( стрибком намагається устати із лежанки і
вдаряє головою об верхній ярус лежанки ) – Матко бозка ( чухає забите
місце на голові ) .
Двоє інших доброзичливо сміються .
Степан – ( крізь сміх ) от бачиш , що то значить порушувати дисципліну , кара
тут , як тут . ( після невеликої паузи ) До руханки – приступити .
- Кроком руш . ( Всі троє по пояс голі роблять вправи )
- Легким бігом .
- Вправи на подих .
- Оберти рук .
- 1-
- Оберти голови .
- Оберти тулуба .
- Віджимання від долівки .
- Присідання .
- Легкий біг .
- Віддихові вправи .
Степан – заправити лежанки та приступити до вмивання .
( Чоловіки заправляють свої лежанки ).
Степан іде до свого приміщення за веретою , повертається із рушником . Всі троє по черзі вмиваються біля жолобка від струмка , який протікає крізь бункер, пирскають від холодної води . )
Павло – мабуть на дворі гарний морозець , водичка , як лід .
Степан – Що то за Різдво без морозцю.
( Після того , як він останній вмився , подає команду )
– Привести себе у порядок та приготуватись до молитви .
Всі одягаються у білизну та обмундирування . За якусь хвилину шикуються .
- До молитви .
Всі спочатку стають на „ струнко „ а потім на „ спочинь” . Один із них проголошує :
- „ Отче наш , ти , що єси на небесах , нехай святиться ім’я твоє , нехай
прийде царство твоє , як на небі так і на землі , хліб наш насущний дай
нам днесь і прости нам довги наші , як і ми прощаємо довжникам
нашим і не введи нас у спокусу але визволи нас від лукавого , бо твої є
сила і слава від нині і повсякчас і навіки віків , амінь „
Другий проголошує :
- „ Богородице Діво радуйся Маріє , благословенна ти між жінками і
благословенний плід лона твого , бо породила ти нам Христа – Спаса
– визволителя душ наших „ .
Степан – Струнко ! ( проголошує молитву Мащака )
- Україно , свята Мати Героїв , зійди до серця мого , прилинь бурею
вітрів кавказьких та шумом карпатських ручаїв , боїв славного заво-
йовника Святослава , батька Хмеля , тріюмфом і гуком гармат Рево-
люції, радісним гомоном Софійських дзвонів – нехай душа моя в Тобі
відродиться , славою Твоєю опроміниться , бо Ти Пресвята ,
все життя моє , бо Ти все щастя . Задзвони мені брязкотом кайдан ,
скрипом шибениць , у понурі ранки принеси мені зойки катованих у
льохах , тюрмах та на засланнях . Щоб віра моя була гранітом , щоб
зросла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій , як ішли герої за Тебе ,
Свята , за Твою славу , за Твої Святі ідеї , щоб пімстити ганьбу неволі ,
стоптану честь , глум катів Твоїх , невинну кров помордованих під
Базаром , Крутами , геройську смерть Вождя Української Нації ,
Української Національної Революції – Полковника Євгена Коновальця ,
Басарабової , Головінського , Голояда , та славну смерть Данилишина
і Біласа , і тисяч незнаних нам , що їх кости порозкидані , або тайком
погребені ; спали вогнем животворчим у серці мойому , кволости нехай
- 2 -
не знаю , не знаю я , що то вагання; скріпи мій дух , загартуй волю , у
серці замешкай мойому . В тюрмах і тяжких хвилинах нелегального
життя рости мене до ясних чинів , для Тебе в чинах тих хай знайду
смерть солодку , смерть в муках за Тебе , і розплинуся в тобі я і вічно
житиму в Тобі , Відвічна Україно , Свята , Могуча і Соборна „ .
Хлопці хвилину зосереджені мовчать .
Степан – Сьогодні за чергою , снідання готує друг Коваль .
Павло ( „ Коваль „ ) – Слухаюсь , командире . ( Після невеличкої паузи ) –
- Дозвольте доповісти ?
Степан – Щось сталось , друже Коваль ?
Павло – Нам продуктів стане із натягом на тиждень , а беручи до уваги вашу
вказівку стосовно недоторканого запасу , то ...
Степан – НЗ – ні в якому разі не чипати .
Микола – Пробачте , командире , але нашим НЗ можна цілу чоту зо три місяці
годувати . Навіщо нам стільки продуктів ?
Степан – Як виникне опресія , складна ситуація , то дізнаєтесь . А стосовно
нашого запасу , добре що нагадали . Сьогодні у мене чергова обсервація
і , як тільки наш звязковий подасть знак про відсутність „ малинників „
у селі , доведеться тобі , друже Коваль , провідати нашого станичного .
Як би там не було , ми напередодні Різдва Христового , тож можемо і
собі влаштувати кутю . Чи як ви хлопці на те скажете , пристаєте на таку
пропозицію ? Принагідно розпитаєш про стан справ у селі , чи не
робила влада трусів по хатах , чи не планує облав на свята ?
Павло – А я саме хотів просити дозволу на провідання тітки , аби дізнатись ,
чи нема яких вісток від брата. Я переконаний, що вона обов’язково
пришпарувала нам чогось смачненького . Ото маю тітку , не жінка , а
золото , сама не доїсть , але для партизанки відкладе чогось поживного .
Вже їй за 50 , але якби була потреба , то сама б до лісу пішла . До чого ж
не любить тих комуняків , навіть з вилами з ними воювала б .
Степан – А то чого така люта на них ?
Павло – Та , ще як були перші совіти прийшли у 39 році , то забрали її чоловіка
до тюрми в Бережани , відсидів він там більше року . Перед самим
приходом німців всіх їх там , а це декілька сотень людей , розстріляли із
кулеметів . Повідкривали всі двері та брами , люди подумали , що то
вже воля , почали вибігати на вулицю , а там їх і з вікон , і з дахів почали
розстрілювати із кулеметів . Вона навіть їздила із іншими людьми
возом до Бережан на впізнання . Ми ще їй помагали із братом ховати
вуйка Штефка .
Степан – так , в нас майже у кожній родині „ гаряча любов „ до большевиків .
Але ми щось забалакались . По – обіді буде вільний час то поговоримо ,
а зараз - кожен до своєї роботи .
Микола – А що мені робити ?
Степан – Тобі таке , опрацюй літературу , яка надійшла нам із округи , там
повинні бути рішення збору про створення Української Головної
Визвольної Ради , що відбулося ще у липні 44 року.
- 3 -
Уважно ознайомся із ними і поміркуй , що звідти ми може використати
для нашої листівки про бойкот виборів , які большевики готують на
лютий цього року . Там повинні бути також кілька совітських
газет із району та області , подивись , як інформацію з них можна
пристосувати до нашої листівки . Гарно поміркуй , придумай якийсь
малюнок , чи короткий вірш . Я маю свою думку , але не хочу
тобі її нав’язувати , пофантазуй , спробуй зробити декілька варіантів ,
може у нас вийде серія із кількох листівок . Доки друг Коваль приго –
тує нам снідання , я зроблю обсервацію із сосни , можливо , у тай-
нику буде штафетка із останніми вістками . Маємо переконатись , що
візит нашого друга ( киває головою на Павла ) до села буде цілком
безпечний . Заодно огляну нашу сигналізацію і переконаюсь , чи ніде
нічого не обірвалося . ( Кинув погляд на годинника ) За двадцять хвилин
збір до снідання .
- Друже Коваль , тобі часу вистачить ?
Павло – На наші харчі і менше стане , але , якщо сказано через двадцять , то
так воно і буде, дозвольте іти до виконання .
( Повертається і йде у комірчину для приготування їжі )
Степан – ( бере із собою цейсовський далековид і через горизонтальний та вертикальний лаз вибирається назовні ).
Чути голос Павла .
– Миколо , візьми спиртівку та підігрій води , аби помити їдунку.
( подає із комірчини казанок ) .
Микола – Таж мені командир дав завдання опрацювати літературу .
Павло – Ти їсти хочеш ?
Микола – Ще й як , аж на очі не бачу .
Павло – То не барися і помий їдунку , а література твоя не втече . Поснідаєм ,
тоді кожен візьметься до свої роботи . ( Пауза ) Не чую , стрілець , твої
згоди .
Микола – Та вже беруся до роботи . ( Запалює спиртівку , набирає у казанок води і кладе на підігрів , починає собі мугикати ...)
Чути голос Павла – Я знаю, що ти ще не їв зрання , але співай трохи
голосніше , аби і я чув .
Микола – ( починає співати голосніше )
Вже досить кривд , зневаги і знущання ,
Заграли сурми , волі час настав ,
Горить Вкраїна вся вогнем повстання ,
Встає народ ввесь до повстанських лав .
Вперед , вперед – вже грають гармати ,
Ми йдем у бій , вперед , в останній бій ,
Летять за катами гранати ,
Встає вже нарід наш вільний !
Павло – Якась нова співанка , ще м такої і не чув .
Микола – Та то в останньому співанику „ Гомін волі „ була надрукована .
( Продовжує співати трохи голосніше і сміливіше , по – маршовому ) .
- 4-
Ідуть полки нестримані героїв ,
Женуть комуну , зайдів – ворогів ,
Сини землі , Вкраїни вільні вої ,
Що за свободу стануть всі як стій .
Вперед , вперед – вже грають гармати
Ми йдем у бій , вперед , в останній бій ,
Летять за катами гранати ,
Встає ввесь нарід наш вільний !
Встає Соборна Вільна Україна ,
Вже чути брязкіт розриваних оков ,
Не буде більш ні згарищ , ні руїни ,
Бо нас розсудять залізо і кров .
Вперед , вперед – вже грають гармати
( Чути , як приєднується голос Павла )
Ми йдем у бій , вперед , в останній бій ,
Летять за катами гранати ,
Встає ввесь нарід наш вільний .
Павло – Гарна співанка , що там із їдункою , помив ?
Микола – Блищить , як шабля на сонці . ( Подає казанка до комірчини ) .
Павло – А ще якусь співанку знаєш ? А може є якась твоя , що ти її
придумав ? То ти не встидайся , на мені апробацію відбудеш .
Микола – Та почав я писати вірш , сонет , але трудно аби з нього вийшла пісня.
Павло – Та ти сміливіше , можеш почати рецитувати .
Микола – ( Трохи вагається , а потім починає декламувати )
Мов звір , що б’ється у кільчастім дроті ,
В нічній хуртечі звівши боротьбу ,
Прийшла вона і хижим кроком всоте
Збудила гнів в трипільському степу .
Серед руїн багатства і пишноти
Розколихала збуджену юрбу .
Визвольний прапор підняли гелоти ,
Стрічаючи жорстоку ту добу .
Над ліс хрестів , поставлених змаганням ,
Піднявся щит минулих володінь
З грізним лицем , з незбореним бажанням ,
І гордий шлях міцному поколінню ,
І зустріч з днем по власному велінню
Дає доба , рвучись на височінь .
( Вірш Миколи Волощука ) . ( Після невеликої паузи )
- Ну , що скажеш , друже ?
Павло – Я у віршах , а тим більше сонетах , не дуже розбираюся , але особливо
перша його частина мені дуже сподобалась і про гнів в трипільському
степу , і про прапор , що підняли гелоти . Думаю , з нього також
була б пісня , лиш треба дописати приспів і ще кілька куплетів.
Тож давай , друже Грузин , не марнуй часу .
- 5 -
- Кожну вільну хвилину віддай борні . Кожен рядок , кожен малюнок хай
працює на наш революційний зрив . ( Пауза )
А я , якщо виживемо , також почну писати , але прозу , мабуть напишу
роман про наші буремні роки . Почну десь із кінця двадцятих років і
закінчу нашою перемогою .
Микола – А чи буде та наша перемога ? Вже майже пів – року сидимо отут
у бункері , наче заживо поховані в могилу . Більшовики стають все міц –
ніші та міцніші , вже й вибори готують . Так , ми агітуємо наших людей
до бойкоту тих фальшивих виборів без вибору , але хіба Сталіну потрібні
наші голоси , йому потрібна видимість перед Європою , що вибори відбу-
лись .
Павло – Тут я з тобою погоджуюсь , Європі до нас байдуже , вона лишень
зализує рани після війни . Окрім нас самих наша Україна нікому не
потрібна . Я у цьому переконаний на всі сто . Коли вони мовчки
проковтнули штучний голодомор на Радянській Україні , то тепер , як
Радянський Союз поміг їм здолати Гітлера , вони поготів будуть закрива-
ти очі на усі його вибрики .
Микола – Мені важко зрозуміти , невже вони не бояться, що ця червона
пошесть за кілька років затопить усю Європу ?
Павло – Може і бояться , але надто свіжа ще їх співпраця у антигітлерівській
коаліції . Якби Черчіль не програв на виборах , то шанси на третю світо -
ву війну були б суттєвими , тим більше Америка має атомову бомбу .
На їх території війни не було і на відміну від Рузвельта їх новий прези –
дент не пов’язаний із Сталіним ніякими обіцянками . Але ж європейці
надто залякані попередньою війною , тож на нову ніяк не погодяться .
Мабуть у Європі намагатимуться зберегти статус - кво , поділять її
навпіл, а вся боротьба між капіталізмом та комунізмом перекинеться на
Азію , Африку , а може і Південну Америку .
Микола – То наша борня приречена на поразку ?
Павло – А ти б хотів відсидіти у бункері кілька років і здобути Соборну
Державу . Наша боротьба тільки починається і скільки вона три-
ватиме одному Богові відомо . Може чверть століття, може пів століття,
а може лише далекі покоління здобудуть волю Україні .
А на даному етапі , мабуть , що так . ( чути , як дзвінок сигналізації дає
кілька коротких та довгих звуків ) О , то вже наш командир , дає нам
знати , що повертається . Тож давай хутчіш накриваймо на стіл . Допо –
можи мені принести горнята із липовим чаєм та хліб і сливове повидло .
Микола – А чогось суттєвішого нема ?
Павло – Ковбаси та сала ?- нема , зараз бо піст , може щось смачніше принесу із
із села , якщо піду . Окрім чаю ще є каша , цибуля та ябка . Можу дати
ще сушениць пожувати .
Микола – Та хліб десь черствий, як камінь ?
Павло – Черствий , але я його розпарив трохи над чаєм , тож мусимо радо прий-
мати те , що маємо і гідно переносити труднощі партизанського життя.
- 6 –

Більшовики так стали підчищати села , що незабаром і ці продукти здава-
тимуться нам делікатесами .
Чути , як просувається командир , доки врешті не появляється у горизонталь-ному ході .
Степан – То , як стрільці – побратими , снідання готове ?
( Знімає із себе автомат і далековид , а потім кожух ) .
Павло – Як кажуть , чим багаті , тим і раді ?
Степан – Тоді давайте підкріпимось , бо на нас чекає напружений день .
Стрільці – приступити до снідання .
( Кожен про себе промовляє молитву „ Отче наш ... „ . Починають їсти ложками кашу із їдунки .
Микола - То як там обсервація друже командире ?
Степан – Коли їмо , то мовчимо , ( після невеликою паузи ) зараз по їді
розповім , бо маю втішні новини .
Хлопці жвавішають , особливо Павло . Коли вже всі поїли , він збирає гор-
нята та їдунку і відносить до комірчини . Дістає папір та тютюн і починає скручувати сигаретку .
Микола – Тут і так дихати нічим .
Павло – Та то я так , пакну кілька разів .
Степан – Перекуриш у тітки .
Павло – А що ? Можна буде іти в село ?
Степан – Так , наша система зв’язку підтверджує , що у селі є лише декілька
Червонопагонників . Думаю , що вони вже стережуть виборчу діль –
ницю , яка розміщена у сільраді біля гостинця . Головне , що
енкаведистів та стрибків нема . Як тільки стемніє , готуйся до походу
в село .
Дам тобі штафетку до нашої зв’язкової , якби її не застав на місці ,
залишиш у мертвому каналі зв’язку . Пізніше я тобі докладно намалюю
схему його розташування , а вже потім зайдеш до тітки , гаразд ?
Павло – Гаразд .
Степан – Але не навпаки .
Павло – Та я вже бойовиком четвертий рік , тож правила знаю .
Степан – От і добре .
Микола – Друже командире , як ви так можете отримувати
інформацію про те , що робиться у селі не виходячи із лісу ?
Степан – На те є ціла конспіративна наука . Я маю в селі своїх людей , які мені
у відповідні дні подають умовні знаки за допомогою різних підручних
засобів, диму із комина , вивішеної білизни та деяких інших знаків
подають мені вісточки, чи нема у селі чужих , або є потреба терміново
вийти на зв’язок . Збагнув ?
Микола – А які то сигнали ?
Степан – Прийде час і я вам колись про це розповім . Та поки що у цьому
нагальної необхідности нема .
- 7 –


Даю кілька хвилин на відпочинок , а потім кожен береться до своєї
роботи . Друже Коваль , раджу привести до ладу особисту зброю ,
з якою підеш у село , а також заступити на стежу за годину до відходу
аби переконатись , що і в лісі , і в селі все тихо та спокійно . Дні нині
короткі , тож десь по шостій вечора можеш вирушати , аби до дев’ятої
десятої вечора повернутись . Пам’ятай , що ми тебе чекаємо із кутею
та святою вечерею .
Ти, друже Грузин , ще вранці отримав завдання , тож опрацьовуй
літературу і готуй малюнки та ідеї до листівки . А я іду до нашого
бюра готувати штафетку для зв’язкової та поміркую над виступом
у Козові . Наступного тижня я на кілька днів вас залишу і піду
до району , де маю кілька важливих зустрічей .
Павло – Я піду з вами ?
Степан – Ні , наше головне завдання - охорона бункеру , тож ви залишитесь .
Удвох іти надто небезпечно і кидається в очі. Прошу всіх приступити
до виконання своїх завдань .
Світло приглушується . Пауза .

Знову той самий бункер . Павло розбирає і змащує автомат ППШ .
Микола біля лампадки робить замальовки та ескізи листівки .
Павло – А де ти так гарно малювати навчився ?
Микола – Та скільки я себе пам’ятаю , весь час любив щось малювати .
Ще у початковій школі моє захоплення помітив вчитель і порадив
батькові , аби вони сприяли розвитку цього мого дару . Тож тато
передплатили мені дитячий часопис „ Дзвіночок „ , що видавався
у Львові . За декілька років я почав надсилати деякі свої малюнки , а
згодом і перші вірші до редакції . Там їх помітив поет Юрій Шкруме –
ляк , який редагував мої хиби і врешті почав друкувати у часописі .
В ті роки якраз розпочались польські переслідування . На мене над –
звичайний вплив мав арешт мого старшого брата , якого польська
жандармерія на моїх очах закувала у кайдани і повезла до Бережанської
в’язниці .
Павло – Так , я добре пам’ятаю твого старшого брата . Він був дуже гарний
оратор . На могилах чи на якихось зборах так вмів полум’яно промо –
вляти , що важко було стримувати сльози . Але я тебе перебив .
Продовжуй .
Микола – Після арешту брата я почав більш серйозно цікавитися нашою
історією , прислухатись до розмов старших на гутірках . Коли мені було
вже тринадцять років , мене на рік віддали до художника – емігранта із
Великої України Івана Савича Гербія . Коли у батьків стало важче із
коштами , то мене оприділили до Василіянського монастиря у Жовкві ,
що на Львівщині . Там я провчився трохи більше трьох років .
Щоб продовжувати науку у монастирі , треба було обирати монаший сан.
Але я не відчував у собі чернечого покликання , то вирішив продовжити
навчання у Львові .
- 8 -
Трохи був на курсах Олекси Новаківського , для обдарованих дітей із
незаможніх родин , які фінансувались фондом митрополита Андрея
Шептицького . За той час мені вдалося екстерном здати іспити за середню
школу і я почав активно готуватись до вступу в інститут пластичного
мистецтва .
Але несподівано мене заарештовує польська поліція , звинувачуючи в
антидержавній діяльності . Мабуть , то була їх помста за брата , якому
вдалося втекти із тюрми і перейти на нелегальне становище . Після
кількох місяців ув’язнення та допитів , до речі , моїм адвокатом був
Степан Шухевич , мене , як неповнолітнього , бо я ще не мав повних 17
років , відпускають на волю . Потім я таки поступив до інституту але
почалася Друга Світова війна , Німеччина окуповує Польщу а пізніше
нападає на Радянський Союз . Я вступив до юнацтва ОУН , а мій земляк із
Кривого Данило , який тоді був провідником на Бережанщині , звів мене
із Уласом , що був провідником Юнацтва ОУН на Тернопільщині ,
а пізніше став крайовим референтом пропаганди . Мене знали , як поета
і художника , тож і стали активно залучати до пропагандивної роботи .
Я готував рисунки до статей , або карикатури на німців та більшовиків .
Відтак, на одному із вишколів, я познайомився із другом „ Холодним „ ,
який і забрав мене до себе , поближче до мого рідного села . Він ровесник
мого старшого брата , майже одночасно вступали до ОУН .
А , як ти , друже „ Коваль „ , став бойовиком ? І чого в тебе таке псевдо ,
тобі справді доводилось працювати ковалем ?
Павло – Що ж до псевда , то справді ще за поляків мені довелось трохи пожити
нелегально в однім містечку і попрацювати під-майстром у кузні одного
поляка . Він був одружений з українкою , не мав шовіністичних поглядів
і , як міг , допомагав нам виживати . Взагалі я із 17 року народження і ще
з юнацтва був у спортових товариствах „ Луг „ та „ Сокіл „ , які у нас
провадили колишні січові стрільці , Усуси . Пізніше ми дізнались , що
вони були попервах членами УВО , а потім членами ОУН . Десь у 1933
році я вже був в Юнацтві ОУН . Оскільки мав міцну статуру та неабияку
фізичну силу, мене стали залучати до ексів- актів з вилучення коштів в
окупаційної влади для ведення революційної боротьби . Мені довелось
навіть декілька місяців перебути у львівських Бригідках , але за відсут-
ністю доказів мене змушені були відпустити . Із приходом перших
більшовиків майже одразу довелось іти на нелегалку , а пізніше навіть у
суворе підпілля . Моїх батьків москалі зробили куркулями , бо за їх
мірками пара коней і три корови , то вже великі набутки , а що батьки усе
життя недоїдали та гарували , як воли , аби докупити пару моргів поля ,
то для них не лічиться . От і відправили їх ще із десятком родин на
висилку на Далекий Схід , у якийсь Амурський край .
Там вони десь і згинули на етапі , тож навіть не знаємо , де їх могила .
Комуняки могли гарантувати в кращому випадку присипаний рів .
( Втирає сльозу ) .
Тож до них у мене особлива „ любов „ та свої рахунки .
- 9 -
Моя мета побільше їх відправити на той світ , най би вони там у пеклі
свою комуну будували .
Степан – ( Появляється із приміщення , яке називав бюром і наче у продов-
ження слів Павла )
– Друже Коваль , у нас у кожного своя біль та втрати , та не доз-
воляймо їм брати гору над нашим розумом . Ми воюємо не для того , аби
когось вбивати чи знищити , а для здобуття Української Самостійної
Соборної Держави . У мене також батьки замордовані , а дружина із
хлопцем 10-ти років десь переховуються по чужих людях , під чужими
прізвищами , але ми мусимо побороти ту нашу ненависть , аби вона нас
не засліплювала у нашому поступі до головної мети .
Микола – Друже , командире , я вже давно хочу вас запитати , чому ми тут
одні в такому великому бункері і ніколи не беремо участі в бойових
акціях ? Ми тільки друкуємо нікому не потрібні листівки , та наче
миші по ночах вилазимо із нори .
Степан – Стосовно нікому не потрібних листівок , то повір моєму досвіду,
часом слово може бути страшнішою зброєю ніж скоростріл.
- ( Здається , що ще вагається , доки врешті вирішує розповісти ).
А стосовно призначення нашої криївки , я знаю не надто більше від
вас. Мої зверхники дали мені таку команду і не наша справа
обговорювати її чи сумніватись у її необхідності. Ми солдати на цій
кривавій війні і наша справа гідно виконувати те завдання, яке отримали
на дорученій ділянці боротьби. Все , що мені відомо так це те , що
у нашому бункері при потребі могли б розміститись неповна чота із
автономним забезпеченням протягом місяця . Окрім того у нас є такі
запаси зброї , аби витримати тривалий бій до підходу допомоги чи
нічного прориву. Як бачили , машинок та інших друкарських засобів ,
паперу , фарби , верстат „ гутенбергівка „ , інше - також повинно
вистачити для повноцінної пропагандивної роботи протягом досить
тривалого часу. Єдине , що ще можу довести до вашого відома, що
наша криївка має найвищий рівень конспірації а в разі нашого всипу ,
провалу , бункер замінований таким чином , аби підірвати не тільки тих ,
хто буде у ньому але і тих , хто прагнутиме до нього дістатися . Отож ,
здається тепер , ви знаєте справді все . Не знаю , чи не зробив я помилку ,
коли розповів про те , що нас може чекати , але ви повинні знати правду. ( Залягає довга важка пауза )
Степан – Може має хто якісь питання , то питайте вже , аби ми потім не по –
вертатись до цього , коли на прийняття важливих рішень не буде
багато часу ?
Павло – А , що тут питати ? Прийняття рішень про такі бункери приймаються
на найвищому рівні , тож наша справа лише виконувати їх . Але нас тут
лише троє , чи не замало ?
Степан – Ті люди , що будували її , зараз воюють далеко звідси аж у Карпатах у
воєнній окрузі „ Говерля „ , тактичному відтинку „ Магура „ , а для
підтримки її життєдіяльності нас трьох цілком достатньо .
- 10 -
Для збереження конспіративності менше число людей надто важливе ,
ви бачили , що навіть ті кілька зв’язкових , які бували у нас , потрапляли
сюди лише із зав’язаними очима , як і ті, що будували її колись . Рівень
конспірації нашого бункера – найвищий тож маємо наказ на ліквідацію ,
у разі вияву його цивільними людьми . Саме тому постійно доводжу до
вас застереження стосовно нашої повної уваги під час виходу і приходу.
То не моя забаганка , а сувора вимога стосовно безпеки та життя
людей . ( Пауза ) А ти , друже , ( повертається до Миколи ) чого нічого
не питаєш ?
Микола – Я так зрозумів , що під час всипу , бою давати ми не будемо ?
Степан - Так , не будемо .
Микола – Шкода , бо я так і ще жодного комуніста не встрелив .
Степан – Лиш би такої шкоди . Скажи краще , як посуваються справи із
нашими листівками ?
Микола – Я готовий вам доповісти .
Степан – Оце добре . А ти , друже Коваль до вилазки у село підготувався ?
Павло – Зброя перевірена , залишилось лише привести до ладу амуніцію .
Степан – А що сталося ?
Павло – Та чоботи в мене вже їсти просять , треба їх трохи підлатати , бо хто
зна , може , прийдеться яругами іти .
Степан – То , займись чобітьми , а ми за той час погутаримо із другом
Грузином . Неси свої шкіци листівок ( звертається до Миколи ) .
Павло бере все необхідне для латання чобіт , а Микола підкручує лампу
і приносить свої замальовки варіантів листівок .
Степан – То , які у тебе думки стосовно протидії виборам ?
Микола – Я хочу запропонувати декілька варіантів , а ви вже виберете , який
кращий .
Степан – Добре , хай буде так.
Микола – ( показує листки Степану ) – Текстівка звучить так – „ Сталін
визволяє Україну від хліба , вугілля , заліза , нафти „ . Внизу контур
кордонів України , вгорі шпиль Кремля і вусатий Сталін тягне до себе
ешелони із хлібом , вугіллям , цистерни із нафтою із Дрогобича , заліза
із Кривого Рогу .
Степан – Дуже добре , дуже добре .
Микола ( Обнадієний думкою командира , продовжує )
- Наступна листівка має гасло – „ Як партія більшовиків „ спирається „ на
народні маси .
Слово спирається у лапках . Мордатий здоровий більшовик із зіркою
на грудях та кашкеті , у чоботях виліз на плечі селянці із серпом ,
робітнику із кайлом , якого тримає за чуба рукою , та селянину із брилем
на голові так , як ходять східняки , та з плугом у руках .
Степан – Молодець , ( задоволено посміхається ) гарна ідея і чудове виконання .
Микола – І третій варіант . Вгорі - заголовними буквами „ СРСР – КРАЇНА
ДЕМОКРАТІЇ „ . Внизу – МГБісти тягнуть людей до хати із написом
„ ВИБОРЧА ДІЛЬНИЦЯ „
- 11-
. Пузатий офіцер на порозі сам вкидає бюлетені в урну із написом
„ ВИБОРНА УРНА „ .
Степан – Ми всі ці три варіанти беремо в роботу . Готуй дереворити і
запускаємо їх на станок . Одночасно міркуй над іншими . Кожних
два - три тижні ми повинні виходити із актуальною і дієвою про –
дукцією . Менше тексту , більше гострої сатири , сарказму . Читати
багато тексту зараз для людей небезпечно , скрізь повно сексотів
та агентів , потрібна виразна листівка із ідеєю , яка запам’ятовується і
закріплюється в пам’яті . Хай люди бачать , що наш опір не зламано , що
ми можемо і вміємо протидіяти більшовицькій пропаганді . Подумай , як
висвітлити оці немилосердні побори , що накладаються на селян та
колгоспників у виді продналогів , позик , контрактацій і поставок .
Вони наче ті пиявки смокчуть із обшарпаного селянина останні краплі
його сил та крові . До речі , друг Коваль може тобі розповісти про
голодомор на східній Україні . Він ще юнаком ОУН ходив туди із
дорученням , аби переконатись , що страшні факти винищення людей
голодом , то правда . Може , щось із його розповідей підкаже тобі якісь
нові ідеї . Я боюсь , аби вони у нас чогось подібного не зорганізували ,
адже саме так вони зламали волю селянина , аби насадити свої колгоспи .
У нас там є книжечка „ На допомогу пропагандисту „ , де опублікована
„ Відозва до населення західних областей України „ , у якій аргумен-
товано говориться про шкідливість для селянина запровадження
колгоспної системи . Там також є самодрук праці „ Леміша „ –
„ Колгоспне рабство „ . У ній дуже багато вагомих
доказів згубності цієї форми господарювання . Большевицька кол –
госпна система – це справжнє рабство , кероване державою . Вся прак –
тична діяльність державно – партійного апарату спрямована не на
поліпшення добробуту селян – колгоспників , а на те , аби якомога
надійніше їх уярмити .
Павло – Страшно розказувати про голод 33-го, але якщо це необхідно для
пробудження людської свідомості , то я можу повідомити страшні факти . Те , що мені довелось побачити та пережити , коли мене із ще
одним юнаком переодягнули у лахміття та відправили за Збруч ,
не вкладається у людський розум .
Саме побачене і пережите сформувало із мене бойовика .
Ті жахи вимагають змиття лише жертвою ворожої крови. Те, що довелось
побачити, не можливо збагнути людським розумом. Нам вдалося обійти
лише декілька сіл , та і їх виявилось достатньо , аби побачити всі ті стра-
хіття, до яких може довести комуністична диктатура. ( Пауза )
Трупи людей вздовж доріг , неймовірний сморід від тих останків
не похованих людей, яких догризали ситі собаки . Страшно було диви-
тись на поодинокі постаті людей, які нагадували ходячі скелети та діто-
чок із здутими від голоду животами . Вони немов худоба щипали якусь
траву, аби хоч чимось поживитись.
Довкола сіл були розміщені загороджувальні загони гепеушників .
- 12 –
Вони не випускали нікого із села . ( Замовкає , втирає сльози ) .
Про це важко спокійно переповідати .
Коли згадую мене охоплюють такі жаль і лють водночас , що я
готовий випустити цілий магазин набоїв у всіх тих малинопагонників.
( Знову важка пауза )
Степан – Ось таких маємо визволителів. Вони хочуть і в нас запроваджувати
свою фальшиву більшовицьку свободу. Тож молю тебе , друже
Грузин , вклади весь свій талан у ці анти-виборні листівки. Я доповню їх
Фактами із нашого району : скільки вивезено на Сибір, скільки
закатовано у тюрмах та загиблих повстанців у останніх боях із біль-
шовицькими посіпаками. Декілька , тижнів тому згинув у криївці біля
села Криве наш крайовий провідник ОУН Подільського краю „ Данило”
разом із дружиною . Вшануймо героїв хвилиною мовчання.
( Всі троє завмирають у мовчанці)
Микола – Я особисто знав друга Данила тож спробую написати вірша про
його героїчну загибель.
Степан – Друже Коваль готуйся та виходь на обсервацію. Якщо буде тихо
та спокійно то пробирайся до села.
Ми не почнемо святої вечері без тебе та твоїх новин і гостинців.
З Богом тебе , друже, вертай живим.
Павло – Все буде гаразд.
Починає збиратися і припасовувати амуніцію підстрибує перевіряючи чи
не дзеленчить при ходьбі.

( Гасне світло )




















-13

ДІЯ ІІ

ЯВА 2
Кабінет першого секретаря РК КП ( б) У в Козові. Довгий стіл , зашторені вікна, портрет Сталіна на стіні. Декілька сейфів у куті кабінету. Все готове до проведення наради для десятка чоловік. Чути голоси та приглушений гомін.
До кабінету заходять декілька цивільних та у мундирах.

Конюха – проходьте товарищі до мого кабінету, ви так несподівано приїхали,
але я вже дав команду і всі необхідні кадри за декілька хвилин будуть тут.
Соколов – Да желатєльно побистрее і бєз лішнєго шума.
Всі розсаджуються на стільцях. Соколов стоячи оглядає кабінет. За якусь мить ще декілька чоловік заходить до кабінету і звично сідають на розставлені стільці.
Конюха – Шановні товарищі ми зібрались тут на термінованому закритому
партійному бюро з метою .. ( Соколов його перебиває )
Соколов – ти тут давай без етого, ти не на районной партійной конференціі так
что общайся на общепонятном язике, чтоб ми не потеряли основной
смисл нашего совещанія і другіх прошу тоже говорить по русскі.
Конюха – У меня с русскім не очень хорошо но я постараюсь. Целью нашего
совещанія єсть разработка нових методов боротьби с украінскіми
націоналістами , усіленіє ефективності наших методов, а также способи
улучшенія наших показатєлєй в етой сферє.
Я думаю ми сначала поінформуєм прібившіх к нам товарішей о
ситуаціі, яка сложилась в нашем районе на сегоднящній момент, а
уже потом вислушаєм прібивших к нам із Тернополя офіцеров . Хочу
напомніть, что наше совещаніє імеет статус закритого так, что всьо о чем
ви здесь услишіте надлежіт сохранять в стражайшей тайне. Я правільно
сформуліровал цель нашего совещанія, товаріщь майор ?
( повертається до Соколова ).
Соколов – абсолютно верно, только папрашу в своїх виступленіях отказаться
от очковтірательства я хочу напомніть всем , что я возглавляю отделеніє
по борьбе с бандітізмом в Тернопольской області, поєтому владею
наіболєє полной інформацієй о нинєшнєй сітуаціі і не потерплю нікакой
попиткі вєшать мнє лапшу на уші. І єщьо рекомендую всем називать
нашіх врагов не украінскіми націоналістамі а бандітамі , уголовніками і
фашістскімі последишамі, как рекомендуєтся нам в новом обращеніі
ЦК ВКП ( б) і КП (б) У к населенію западних областей Украіни,
подпісаном товаріщами Грічухой, Хрущьовим і Коротченко.
. Можете продолжать.
Конюха – У нас в районе успешно проводится здача продуктів. На совещанііі
по етому вопросу, котороє ми провєлі в началє дєкабря 1946 года ми
указалі отдельним руководітєлям на самоуспокоеность некоторих і
недооцінку важності етіх заготовок. Чим мєньшє ми оставім продуктов
- 14 –
у населення, тєм мєньшє оні смогут помогать націоналістіческому под-
полью ( Соколов недовольно сопіт), ізвініте, бандітскім елементам.
Соколов – вот ето правільно і больше конкрєтікі.
Конюха – так в октябрє того же года намі в деревне Криве била проведена мас-
совая, сіламі 200 гарнізонніков, і детальная ревізія сельськіх подворій,
в результатє которой било обнаружено несколько тайніков із зерном для
бандітов. Шесть человек арестовано, троіх убіто.
Соколов – хочу посоветовать присутствующім здесь товаріщам актівнеє
заносіть чісло убітих із населенія в строку убіто бандітов. Поверьтє
мнє , так ілі іначє оні всє потенціальниє бандіти ілі связани с німі род-
ственнимі отношеніямі. Чем больше у нас будеш показаель убітих
бандітов , тем лучше будет наша область смотреться на фоне другіх
западних областей , а значіт будут вам сотвествующіє ордена і медалі ,
і другіє поощренія.
Конюха – так же активно в районі проводиться работа по сбору государствен-
ного займа, так по району у нас підпісалось на займ більше восьмі
тисяч граждан на общую суму почті два мільйона рублей. Успешно ми
проводім кампанію по борьбє із хрестами – національно-хрістіанскімі
сімволамі украінского народа , а также по ліквідаціі і виселенію греко-
католіческіх священніков.
Соколов – хорошо товаріщ 1 – й секретарь , я хотел би послушать і другіх
товаріщей, особенно начальніка райотдела НКГБ і начальніка райотдела
НКВД, а также недавно прісланого вам спеціаліста по борьбе із банді
тізмом. Как у вас обстоят дела по созданію провокацонних подразделе-
ній. Ви знаєте, что согласно указаніям вищего руководства нашіх ве-
домств, такіє отряди должни бить создани в каждом адміністратівном
районе. Кто виступіт пєрвим , ви - товаріщ Максімов ілі товаріщ Завари-
гін ?
Заваригін – разрешіте мне товаріщ майор.
Соколов – говоріте товаріщ Заваригін.
Заваригін – Намі проделана большая работа в етом направленіі. Так намі недав-
но успешно проведена операція по поімке связной із Козлова, в каждом
населенном пункте удалось завербовать к актівному сотруднічеству
с намі по несколько человек із чісла наіболєє неімущіх жітелей при
прєжнєм режімє. За трі месяца после созданія спецподразделенія уже
проделана значітельная работа по діскредітаціі бандформірованій ,
ограблено больше десятка хозайств в разних селах нашего района
в основном тех, кто оказивал какую либо помощь націоналістам.
При етом убіто шесть граждан, ізнасіловано троє женщін і двоє девушек,
прі попитке бегства убіт подросток в возрасте 15 , 16 лет.
Спровоціровано несколько акцій возмездія в ходе которих убіто
четирє бандіта. В результатє агєнтурной работи нам сталі ізвесни нєс-
колько паролєй, лініі связі і псевдо отдєльних члєнов боівок. Так у нас
імєются данниє о сущєствованіі поблізості гори Лисоня законсперірова-
ного бункера і где возможно прячется член окружной референтури
- 15 –
пропаганди ОУН , псевдо „ Холодний”.
Соколов – Очень хорошо, у меня также імеються некоториє свєдєнія , но об
етом ми поговорім чуть позже. А сейчас я єщьо хочу послушать ка-
пітана Максімова і капітана Ільіна.
Максімов – Главниє акценти в своєй работе возглавляємоє мною подразделеніє
делаєт на виявлєніі і пресечєніі всех возможних путей связі между лес-
нимі масівамі і населеннимі пунктамі. Внімательно ізучів карту мест-
ності ми на всех потенціально-возможних маршрутах виставляєм
скритиє пости із которих ведем наблюденіє о всех передвіженіях, кто
і зачем посещаєт лес, наша агентурная сеть виявляєт тех, кто уклоня-
єтся от призива в Красную Армію. Намі проведена большая работа по
виявлєнію тех семей, в которих отсутствуют парні молодого возраста,
хотя в церковних книгах записей о рожденіі і смерті оні проходят
только по первой графе. Отслежіваются все іх родственниє связі, а
также любовниє связі. Все потенціальниє контакти на особом контроле
нашей агентурной сеті. Ідет постоянная вербовка по єйо увеліченію.
Актівно проводітся распространеніє лістовок о сдаче с повінной.
Под усіленную охрану взяти все ізбірательниє участки в раойне для
успешного проведенія виборов в Верховний Совет СРСР.
Ведеться успешная работа в совместних операціях із подразделеніями
НКВД соседніх районов Козлівского і Бережанского. В ходе боєвих
акцій только лічно мною било убіто больше 30 бандітов і іх пособніков.
Соколов – Я буду ходатайствовать о награжденіі вас боєвим орденом. Беріте
прімєр із капітана Максімова, мнє ізвесто, что он уже с 14 лєт сотрудні
чаєте с органамі.
Максімов – Так точно, товаріщь майор.
Соколов- Садітесь, садітесь, а сейчас ми послушаєм капітана Ільіна, которого
ми пріслалі вам нєсколько месяцєв назад для усілєнія отдела по борьбе
с бандітізмом, поделітесь с намі вашімі успехамі.
Капітан Ільін – Первим делом хочу отметіть, что район отлічається почті тота-
льной сімпатієй-к дєятєльності ОУН – УПА. Отдєльниє насєльонниє
пункти єщьо с 30-х годов імеют разветвльонную сеть. Те докумен-
ти, коториє удалось задействовать із польськіх архівов подтверждают
о массовості оуновскіх ячеєк. Не случайно на висшіх руководя-
щіх должностях ОУН – УПА много виходцев іменно із етого района.
Актівно сотруднічая с 2-м секретарем РК КП (б) У Плєчістим,
слєдователем РО НКВД Карповим мне удалось провести ряд успешних
акцій по отселенію всєх неблагонадьожних сємєй от главних дорог,
виявіть около полдесятка криівок, где моглі укриваться бандітскіє
боєвікі, сохраняться продукти і мєдікамєнти для іх нужд. Лічно под
моім руководством успешно провєдєна операція по ліквідаціі
провідника краєвого провода ОУН „ Поділля” Івана Шанайди клічкі
„ Ярослав”, „Нестор”, „ Даніло”. К сожалєнію задержать єго не удалось.
Застрелілся вместє с женой в криївкє в лесу около села Крівоє.
Ми би в ходе следствія моглі вибіть із нєго важниє свєдєнія.
- 16 -
Особоє место в нашей деятельності занімаєт організація
істрєбітельних отрядов в каждом сєлє .
Прівлєкая к іх деятельності недавніх пересєлєнцев із Польщі і умело
іспользуя многовековую распрю мєжду єтімі народамі. Для етого ми
іспользуєм также провокаціонниє дєйствія нашіх спецгруп УПА по
терору польского насєлєнія с целью непріятія у ніх какіх лібо сімпатій
к действіям бандеровскіх структур.
Актівно іспользуєм в своєй деятєльності уголовниє елементи задейст
вуя іх в грабежах насєлєнія под відом подразделєній УПА снабжая
іх соотвествующей формой і рекомендуя іспользовать ізвестниє клічкі
деятелей ОУН-УПА.
Соколов – Хорошо товаріщі, я очень доволєн вашєй работой но раслабляться
нікоєм образом нєльзя. Я сейчас ми пріступім к разработке свер-
секретной операціі , раді которой я к вам і прібил. У мєня такжє
імеються достоверниє свєдєнія о расположєніі в вашем районє в
квадрате Х – резервного бункера для іх главного бандіта генерала
Чупрінкі. Нам поставлєна цель виявіть і унічтожіть ето гнездо бандітов.
Давайте сюда на стол побліже к свєту вашу карту і пріступім к кон –
крєтной разработкє спец-операціі.

Гасне світло. В схились над столом із картою.

( Пауза для підготовки сцени під час якої ще чути невиразні розмови із наради , грубий регіт )





















- 17 -

ЯВА 4
Знову бункер у лісі. В ньому Степан та Микола нетерпляче очікують повернення Павла із села.

Степан – ( Схвильований , раз по раз поглядає на годинник на ланцюжку )
Вже по десятій , а друга „ Коваля „ ще нема . Я обіцяв , що ми
без нього не сядемо до вечері . ( Пауза )
Давай почнемо готуватися до вечері , так і час мине швидше ,
і не думатимемо про погане . Зроби дідуха з очерету ( звертається до
Миколи ) , а я накриватиму на стіл .
Обоє клопочуться , готуючись до свята .
Микола ( в’яже дідуха із очерету і починає співати вірш Богдана Лепкого „ Під Свят – Вечір „) Смеркається ... Осклизлий день
Під мурами конає ...
В печі червоний блис огень ,
А в сінях вітер грає ...
Той тихий і сумний настрій
Несе мене світами .
А я лечу на крилах мрій
До батька і до мами .
Сніжок паде , мов срібний пух ,
Мороз малює квіти .
Накритий стіл , в куті дідух ,
Пустують в сінях діти .
( Ми бачимо , як Степан зупиняється і непомітно для Миколи , плаче )
Знайшли собі свистун - горіх
І свищуть в перегони .
Лящить в вухах діточий сміх ,
З дзвінниці дзвонять дзвони .
Гей , скільки то минуло літ ? ...
А я ще досі чую ,
Кожухів шелест , скрип чобіт
І щиру пісню тую .
Ще досі тямлю , як Юрко
Співає „ Бог предвічний „,
Як сопраном пищить Федько ,
Баском реве Зарічний .
Степан заспокоївся , приносить гітару та починає підбирати мелодію до співу .
– Чиї то слова ?
Микола – Лепкого . ( продовжує спів )
І чую ще скрипучий спів ,
Такий , як хлопські груди ,
Та хто його раз зрозумів ,
До смерти не забуде .
- 18-
Ще досі тямлю , як Федір
Віншовання голосить .
Втворились двері нарозтвір
І батько в хату просять .
Почалася у пан – отця
Дорічная гостина ,
Ціле село єднається
Немов одна родина .
Засіли газди на лавках ,
А старші на покуттю .
Тріщать склянки в дужих руках ,
На стелю мечуть кутю .
Говорять . А слова летять
Молитвою до Бога :
А чи дійдуть , чи долетять ?
Щаслива їм дорога ...
Великий світ , далекий час ,
Літа пливуть рікою .
Гей , що чувати там у вас
Чи йдете з колядою ?
Чи ще живий Юрко , Федько
І мій сусід Зарічний ?
Чи й досі , як колись давно ,
Співають „ Бог предвічний „ ?
Чи й досі мерехтять зірки
Над хаткою старою ?
Гей , краю наш , не знаєш ти
Як тужу за тобою ?
( Довга пауза . Кожен згадує про своє . )
Микола – Друже , командире ?
Степан – ( виходить із задуми ) – Так , слухаю .
Микола – Я вдень , коли працював над листівками ... Почав ... Мені прийшли
в голову слова про нашого „ Данила „ ... Я можу вам їх показати ?
Степан – Ти ще питаєш , звичайно , можеш .
( Микола іде до іншої кімнатки і повертається із клаптем паперу , подає його
Степанові , той намагається прочитати , але добре не бачить , тож повертає
листок Миколі ) .
Степан – Читай сам , бо я вже поволі сліпну , все гірше починаю бачити ,
тим більше зблизька .
Микола - В Бережанському повіті у селі Кривому
Був провідник наш Данило – з селянського дому .
Він учив нас і провадив
До бою з катами
На шляху в кривавім бою
Упав з москалями .
- 19 –
Він для волі віддав юність
І свою родину .
А на жертву Україні
Дав себе й дружину .
Похоронні не гриміли
Трембіти не грали .
П’яну оргію справляли
Московські вандали .
А очей козацьких щирих ,
Китайка не вкрила .
Сина свойого – героя
Мати не обмила .
Не прощали вже „ Данила „
Вірні районові ,
А глумилися над тілом
Сатрапи червоні ...
А тут я ще планую дописати декілька строф , але ще не встиг.
Степан ( Обнімає Миколу ) – Молодець , друже . Сильно , патріотично !
От стане Україна вільною , пам’ятатимуть люди ці слова , а може
навіть зроблять із них пісню .
Микола – Та чи доживемо ми до тих часів ? Такого ведмедя , як Радянський
Союз важко буде здолати . Дивіться , як він у Європу попер . У Китаї –
комуністи . Чи не заллє ця червона пошесть за кілька десятків років увесь
світ , а вся наша боротьба буде марною і нікому не потрібною ?
Степан – Мені здається , вся ця могутність удавана . Більшовики горлали
перед війною , що не допустять ворога і на клаптик власної землі ,
а де опинився Гітлер ? Під Москвою та на Волзі . Якби не допомога
Європи та Америки то ще не знати , чим би ця війна скінчилася . Але я
вірю в історичний досвід . Всі імперії розліталися , не встоїть і ця .
Сталін не вічний , помре і він колись . Світ не стоятиме на місці .
Економіки розвиватимуться і такий велет , як Союз , впаде , мов той
біблійний Колос . Держава , збудована на тотальному партійному
контролю , не зможе змагатись із вільними націями . Мине двадцять ,
тридцять , сорок років , але наше гасло „ Свобода людині -
свобода націям „ таки здійсниться – це природній шлях розвитку людсь –
кої цивілізації . Прийде час , що росіяни перші захочуть мати власну
державу . Імперська нація виснажується , оскільки вона не в силі
утримувати всі закапелки імперії й занапащає власні землі .
Микола – Але чи не винищать вони за ці десятиліття тиранії всіх національно
свідомих українців , чи буде кому в майбутньому підняти прапор нашої
революції ?
Степан – Вже зараз , відповідно до рішень Проводу , сотні , а може і тисячі
наших людей легалізуються у ворожу структуру . Діти , онуки , правнуки
тих героїв , що віддали життя сьогодні , продовжать нашу справу .
Голос крові нації , пам’ять поколінь неможливо знищити .
- 20 -

Микола – Але вже і зараз є такі , які за ціну власного життя , безпеки родини ,
кавалка хліба продають наші ідеї . Недарма у нас побутує поговірка
„ Моя хата з краю – я нічого не знаю „ . Хіба не було вже у нашій історії
Кочубея та інших , які продавалися царю чи цариці за місце у Москві
чи Петербурзі , за маєтки , за владу ?
Степан – Іуди були , є і ще довго будуть у кожного народу . Від цього хрунів –
ства ми застерегтися також не зможемо . Навіть у теперішній , такий
відповідальний історичний момент , поміж наші ряди втерлися запро-
данці й сексоти , які відробляють пайку в своїх хазяїв . Та цьому нема що
дивуватись , бо протягом століть російська імперія та інші колонізатори
нашої землі прививали рабську психологію. Нас цілеспрямовано прини-
жували , називаючи хохлами , холопами, бидлом . Досить було лише
починати формуватись національній еліті , як її одразу ж нищили.
Нажаль нам бракує досвіду самостійного життя . Ми так і не пройшли
стадію буржуазно-національної революції . Чого більшовики так
бояться буржуазного націоналізму ? Бо самі по собі націоналісти та
буржуазія їм не страшні , а от націоналізм підкріплений потужною еко-
номічною й фінансовою базою для них найлютіший ворог.
Микола – А я найбільше боюся того , що от , коли постане Україна вільною та
незалежною державою , прокинеться у нашому хлопові оте його прихо –
ване бажання набратися – спочатку собі , своїм дітям , онукам , кумові ,
сватові – а вже потім для потреби людей . Духовна еліта винищується
нещадно , а нема гіршого , як з Івана та й у пани .
Степан – Нам би спочатку здобути ту волю , а вже потім будемо долати
й інші негаразди .
Микола – Можливо, можливо, що я занадто далеко заглядаю вперед .
Тихо . ( Прислухається ) Чи то не наша сигналізація спрацювала ?
Обоє стихають і прислухаються , за якусь мить гільза на дротику подає
ритмічні сигнали , наче за азбукою Морзе .
Степан – ( Втішено ) – Таки здається наш друг Коваль повертається . Буде у нас
нині Свята Вечеря . Але береженого Бог береже . Вийду я назустріч
аби перевірити клич . ( Збирається , одягає кожуха та амуніцію ) .
Микола – Господи , вислухай благання , зроби так , аби то справді був друг
Коваль і за ним не було ніякого хвоста та алярму .
( Тривала тривожна пауза . Чути голоси Степана та Павла )
Степан – Стій , хто іде ? Клич ?
Павло – Говерля .
Степан – То ти Коваль ?
Павло – Та ніби я .
Чути шарудіння , як обоє просуваються лазом , доки не влазять у бункер . Першим влазить Павло .
Микола – З щасливим поверненням .
Павло – Вже й не знаю , чи щасливе .
Микола – Чому так довго ?
- 21 -
У лазі появляється і Степан .
Степан – Ми вже тебе зачекались .
Павло – Не так сталось , як гадалось. Вже як мав вертати в село привезли
Червоноармійців . Дві вантажівки . Одних коло сільради розтаборували .
Інших коло школи . ( Знімає чоботи і звідти ллється вода ) .
Степан – Де ти натрапив на воду ?
Павло – ( знімає кучму та кожуха )
- Дайте відсапатися , довелось назад майже два кілометри потоком вертати .
Микола – ( Придивляється ) – Друже , щось твого чуба забілило .
Павло – Може то сніг або паморозь ?
Микола ( намагається струсити , та цього
СХОЖІ НОВИНИ:
25 січня 2013 20:26 - Дзюньо з Баламутывки з написав(ла): в матеріалі
Після прочитання трьох речень з цієї драми мене потягло на сон.Потім мені приснився сон, що у Волощука зявилася драматургічна манька. І я почав кричати:-Мой Славку, що ти робиш з людей!!!!!!!За такі пєси автора годилося б закрити до схрону й довго тримати голодним. Мой, писако,підо до Чорнівського лісу й там спали свою драматургічну мурню. Або в іншому разі-хай цю психопєсу поставить Петро Кобевко в своєму політичному театрі.Спаси нас від таких драмошльопів!
нЕ ПУСКАЙТЕ ЦЮ ХАЛТУРУ В СЛАВНЕ МІСТО САДИГУРУ!!!!!!!!!дАЙТЕ ДОБРЕ ВИ ПО СРАЦІ ЦЬОМУ СЛАВКОВІ-ПИСАЦІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!
а КОБЕВКВКА ГЕТЬ НАДВІР ЗА ТАКИЙ НЕЗДАЛИЙ ТВІР!!1
26 січня 2013 18:06 - Дьордый Пуцкалейник казання графоманам з написав(ла): в матеріалі
З Волощуковоъ пэски я збагнув, що настав час органызовувати відстріл бездарних псувачів паперу-борсуків-драматургів. Премія за нездар гарантована.Можна вживаи до них і відому буковинську кару-серпо по яйцях.Не допустимо халтури ми від Славка з Садигури!!!
27 січня 2013 11:39 - Штефко Язикатий з написав(ла): в матеріалі
За таку бездарну пєску бити треба вже по песку
Героям - слава, бездарям-ганьба!!!!
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"