Новини
Колонка автора

:

Не зрікаються в любові Не зрікаються в любовіНайтемніше перед світанком. А я знаю, що він почнеться ще в цьому десятилітті.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

У селі Лашківка Кіцманського району відбуваються бойові дії з використанням вибухових предметів У селі Лашківка Кіцманського району відбуваються бойові дії з використанням вибухових предметівВійна між головою сільради Борисом Нечаєм, депутатами та підприємцями триває у Лашківці та Витилівці не один день і уже не перший рік. Бойові дії то загострюються, то стихають, але не зникають.
У ніч на 8 серпня Лашківському сільському голові спалили автомобіль «Мерседес-Віто».

Ігор БУРКУТ, політолог:

НАПЕРЕДОДНІ ВАЖЛИВИХ ЗМІН НАПЕРЕДОДНІ ВАЖЛИВИХ ЗМІНПутінські вибрики Заходу остаточно набридли, і він вдався до рішучих кроків. США запровадили нові санкції проти самого Путіна та всього його оточення. Їхнє майно і фінанси, що переховуються на Заході, можуть бути заарештовані, якщо власники не доведуть їхньої легальності. Велика Британія також запроваджує нову практику, яка дозволить конфісковувати нажите кримінальним шляхом майно іноземців. Час замислитися й українським олігархам.
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
22 серпня о 8.00
у Сокирянах вул. Шевченка, 2 (ресторанний комплекс "Зодіак") відбудеться засідання круглого столу присвяченого старту проекту «Створення вільного екологічно-спортивного громадського простору для розвитку людського потенціалу», який фінансується за кошти Канадського фонду місцевих ініціатив (CFLI) та впроваджується Сокирянською міською радою.
вул. Героїв Майдану, 176, (конференц-зала колишньої Шевченківської районної ради (ІІ поверх) відбудеться безкоштовний семінар.
На семінарі розглядатимуться новації податкового законодавства (податок на прибуток, ПДВ, ПДФО, ЄСВ, єдиний податок, рентна плата, тощо).
в приміщенні обласної державної адміністрації (301 каб., мала зала засідань) за участю керівництва обласної державної адміністрації відбудеться урочисте нагородження переможців учнівських олімпіад з базових дисциплін, конкурсів учнівської та студентської молоді, конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт всеукраїнського та міжнародного рівнів у 2016/2017 н.р.
в обласному центрі відбудеться низка заходів з нагоди 26-ї річниці незалежності України.
о 09.00 за участі керівництва облдержадміністрації, представників громадсько-політичних організацій, національно-культурних товариств, громадськості краю на Центральній площі відбудеться покладання квітів до пам’ятника Т. Шевченку та урочиста церемонія підняття Державного Прапора України.
Об 11.00 учасники заходів вшанують пам’ять загиблих Героїв Небесної Сотні та буковинських воїнів-учасників АТО, покладуть квіти до їх могил на Центральному кладовищі міста Чернівців.
О 13.00 в Літньому театрі Центрального парку культури та відпочинку ім. Т. Шевченка відбудуться урочисте зібрання та святковий концерт.
у фойє театру 2-го поверху відбудеться прес-конференція з нагоди ВІДКРИТТЯ 87-го ТЕАТРАЛЬНОГО СЕЗОНУ.
Йтиметься про наступні прем’єри, участь театру у фестивалях в Україні та Румунії та підготовку до XII фестивалю комедії «ЗОЛОТІ ОПЛЕСКИ БУКОВИНИ».


Календар
«    Серпень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031 
Партнери

Кава, втеча і цитрус душ наших

2-10-2012, 10:55 / Коментарів: 0
Кава, втеча і цитрус душ наших
Поповчук Анна Бо – люблю: поезії / Анна Поповчук. – Чернівці : Букрек, 2012. – 240 с.
Безумовно, я висмикнула назву з контексту. Безумовно, я її перефразувала і, звичайно, зробила це не випадково. Але про все за порядком.
Аня Поповчук – поетеса не з лякливих. До того ж читає багато, а пише мало, друкує ще менше й рідко коли коментує творчість інших поетів. Хіба що на роботі – в радіопередачах.
Звідси витікають два відрадних висновки: по-перше, авторка сама володіє певним рівнем самокритичності, отже книга, що з'явилась у видавництві «Букрек», виникла з прагнення Ані бути почутою/прочитаною, а не заціненою.
Однак, попри всі респекти, мушу сказати про готову книжку як естетичний продукт. Наскільки можна здогадатись, вірші підбирала авторка разом з автором передмови – Тамарою Севернюк за принципом відсіювання творів різних років та за темами. Спосіб апробований і переважно вдячний. Мінусом його виявляється те, що серед шикарних текстів трапляються описові й дещо дитячі за рівнем мистецького втілення. Позитивним моментом стає правдивий та всебічний огляд написаного авторкою в різні часи власного світобачення.
Що важливіше: «квіти в покосах» чи «в таврованій душі – сукупність геометрій»? Питання на засипку. Для мене тут найважливішою є демонстрація різних іпостасей поетеси та визначення емоційно-естетичного осердя книжки, щоб вона знайшла свого читача.
Отож, іпостась основна й перша: філософська. Проблема цінності людини-як-вона-є у всесвіті безмежних та обмежених можливостей бачиться лейтмотивом творчого акту Анни Поповчук. З'ясування першопричини цього питання стає важливішим за відповідь на саме запитання. «Кошеня вилизує вулицю / по котрій тече молоко… Намагаючись вітер здолати, / все ростимуть уверх вітряки. / І не буде уже кошеняти, / молоко побіжить у віки…». Існування людини одночасно в мікро- та макрокосмі робить її величною та змалілою, химерною та всеосяжною, з точним призначенням та фірою виборів доль. Перший крок до відповіді – ідентифікація: «Можливо потім скажеш: «Прощай, Анно!» / і слід мій легкий тихо пом'янеш. / А я така. Така, як є, реальна. / Напевно, я підозрюю, Ти – теж». Другий крок – визначення правил гри, того що можна / неможна, треба і т. п. «Побачиш: йде вулицею блу, чи пінк, / чи блу-пінк-роуз, чи травесті… Любов Бога до своїх дітей-конвульсій, / здається, не має меж…». І крок третій – певний (п)лан дій: «З душею сам-на-сам, знімає капці втома».
От і добре, що є шанс домовитись із собою. Тут само хочу вказати на дотичну й теж доволі важливу тему: роль непересічної жінки в суспільстві. Механізм той самий: питання, розвиток дії та часткова відповідь. «Непересічна жінко, хто ти? / Чим ти живеш усі останні роки?». З порадами тут справи гірші – поради дієві на любителя. Авторка обурюється спробами бути жінкою-в-собі та ще й, разом з тим, в одній особі. На відважних, але самотніх очікує в тій справі «порожнеча у вищирі звіра».
Якщо вже говорити про природу жінки, то їй (по собі знаю:) ближча іпостась «я - природа», про неї і поговоримо. «Фіолетами зблискує голос густий – / У бузково-мізерному – вічність утрати. / Нам натхнення черпати / у вірі зрадливостей, / і терпіння своє посадити за грати…». Єдність з природою, яка значно сильніша за людину, надихає жінку на створення штучних загород і, водночас, стає рушієм звершень. Дочекатись літа, хоча зараз тільки осінь – чим не звершення? А тоді затаєно насолодитись перемогою: «Назбираю м'яти й рути-зілля / і присплю Тебе в своїх руках…».
Та все ж, зізнання «я – сонях» зачаровує рідко кого. І то – на сторінках книги, а в житті треба діяти. Яскрава, бурхлива, кіношна дія – ще одна іпостась Ані. «Розвіває фіранку дух ночі під готику свіч, / спонукає до дії, не хоче зважати на втому». Персонаж дії у поетеси зажди стає позитивним героєм, діячу допомагає природа, доля стелить під ноги зоряні підказки. Але знову знаходяться потаємні вітри оман: все, що вічне й незворотнє веде до страху, який сам по собі викликає розчарованість.
«Простенькі радощі» - повертають нас до себе. А це не так і просто. На розраду повернутись в місто, яке стає міфом та міфотворцем і розгойдує карусель нової Аниної іпостасі у книзі – мотив міста. «Як чужий антикварний предмет – / гострі шпилі костелів і катедр…», а ще аромат кави: «Слухала музику Ліста, / блукала порожнім вокзалом… / Пила холодну каву, Тебе у долі просила…». І ця «магія кави і міста» проростає глибинним зором, стає деміургом на ратному полі віршописання.
Я оце повагом наближаюсь до пояснення назви есею. У книзі є вірш «Цитрус», який викликає, принаймні в мене, чимало різних асоціацій. Серед них – дитячий мультик про маленького песика, який втікав від навали фруктових монстрів. Майже вся книжка Анни Поповчук просякнута бажанням втечі від себе й людей, від самотності, де «цитрини поглядів і цитрус наших душ» заважають бачити й відчувати. Насправді ж, сильний та насичений цитрусовий аромат розгортає стежки до вміння насолоджуватись миттєвістю, а співвідношення хвилі й часоплину, як апельсинки до духм'яного яблука, принаймні для слов'янської душі.
Прикметна річ – наостанок, і заключна цитата з книги. А ви – як хочете, то – читайте поетичну збірку. Прикметна річ: книга, що має назву «Бо – люблю», містить дуже мало любовної лірики. Та й та, що є (почитаєте) має інші конотації. Багатозначно, тонко й виважено. Варто «Все почати з кінця, щоб відчути сентенцію вірша…», адже всі ми інколи «бранці власних страждань». Це було наостанок.
СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"