Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна» Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна»Депутат Чернівецької обласної ради Ольга Кобевко виступила на сесії з різкою критикою буковинської влади. Однаково дісталося як Фищуку, голові ОДА, так і Мунтянові, голові облради.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Сміття політичне у Чернівцях Сміття політичне у ЧернівцяхПолітика в Україні – це велике і смердюче сміття. Воно одних виносить на вершини, інших кидає у політичну безодню. Ще недавно мер Львова Андрій Садовий вважався єдиним конкурентом Порошенкові на виборах президента України. І тут з’явилося сміття. Воно не тільки у Львові, а й по всій Україні похоронило рейтинги Садового і викинуло його на маргінал політики.

Ігор БУРКУТ, політолог:

МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮ МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮВпродовж багатьох років Польща виступала в Європі адвокатом України. Нині ситуація різко змінилася: низка польських політиків почала вимагати від нашої держави змінити політику національної пам'яті й прийняти той варіант історії українсько-польських відносин, який сучасна Варшава вважає "єдино вірним". А цей варіант дивним чином майже збігається з історичними стереотипами, що проповідує путінська Москва...
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Популярне за тиждень
Що, Де, Коли
у Чернівецькому центрі розвитку місцевого самоврядування (вул. Університетська , 20) [b]обговорюватимуть реформу децентралізації в Україні. [/b]
у приміщенні Чернівецького Центру розвитку місцевого самоврядування (вул. Університетська, 20) відбудеться прес-клуб "Три роки децентралізації: підсумки та виклики" за участі одного з творців даної реформи Юрія Ганущака, експерта Реанімаційного Пакету Реформ.
в Чернівецькій обласній Філармонії ім. Д. Гнатюка відбудеться урочистий фінальний захід Року відзначення на Буковині 500-річчя Реформації за участі представників крайової влади.
за ініціативи Чернівецької міської організації ВО «Свобода» та фракції ВО «Свобода» у Чернівецькій міській раді (зала №105) буде проведена зустріч заступника Хмельницького міського голови свободівця Андрія Бондаренка з громадськістю міста Чернівці.
Тема зустрічі - озвучення практики розвитку міських структур міста Хмельницького для покращення якості життя його мешканців «Міський публічний простір як родзинка регіону. Успішний Хмельницький – успішна область».
Центральна площа,1, сесійна зала скликається позачергова сесія міської ради щодо подолання вето міського голови по земельним ділянкам.
21 грудня 0 18:30 в органному залі відбудеться святковий концерт В очікуванні Різдва.
в холі офісного центру КОЛЬПІНГ за адресою вул. Гонти 20 відбудеться тренінг з невідкладної допомоги..
З собою мати зручний одяг, гарний настрій та бажання навчатись!
За додатковою інформацію звертайтеся за телефонами:
тренер Олександр 050-580-37-12 , Ігор 050-438-30-80,( kolping12345@gmail.com) або пишіть на сторінку заходу https://www.facebook.com/events/714227068783358/?active_tab=discussion
Для участі, обов’язково зареєструйтеся за посиланням: https://goo.gl/j1SV9h


Календар
«    Грудень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Партнери

Чому спить дитина на руках у жебрачки?

2-04-2012, 11:49 / Коментарів: 1
Чому спить дитина на руках у жебрачки?У переході біля станції метро сидить жінка невизначеного віку.

Їй можна дати з ходу і тридцять, і двадцять три, і сорок два. Волосся у жінки сплутані і брудні, голова опущена в скорботі. Перед жінкою на запльованому підлозі переходу лежить кульок. У кульок жалісливі громадяни кидають гроші. І не кидали б, та на руках жінка тримає вагомий «аргумент» на користь того, що їй гроші просто необхідні. На руках у жінки спить дитина років двох.

Віна в брудній шапочці, що була колись білою, в спортивному костюмчику. Перехід - місце досить жваве. І тече нескінченним потоком людський натовп, і дзвенить дрібниця в кульку, і шарудять купюри.

Я ходив повз жінку близько місяця. Я здогадувався, кому йдуть гроші. Вже скільки говорено, скільки написано, але народ наш такий - жалісливий. Жалісливий до сліз. Готовий народ наш віддати останню сорочку свою, останні копійки з кишені витрусити. Не робили народ злим ні ціни непідйомні, ані тарифи за житло космічні. Вся злість у нас - мовою, у тролейбусах та вагонах метро виплескується. Вихлюпнули - воно як би легше стало. «Я б ЇХ до стінки!» «До стінки, правильно, туди ЇХ».

Лікарі-психіатри знають, що, коли пацієнт розповідає про те, що йому заважають жити «вони», це є першою ознакою параної. Наш народ ненавидить абстрактних «їх» і дуже любить і жаліє цілком відчутних «нещасних» і «знедолених». Подав такому «нещасному» - і відчуваєш, що у тебе все ще не так погано. Допоміг, начебто як. Добру справу зробив ...

Я ходив повз жебрака місяць. Не подавав, тому що не хотів, щоб на мої гроші який-небудь циган купив собі цегли одну штуку, та вставив в стіну нового будинку-палацу свого. Нехай буде діра в нього в стіні, у цигана цього. Не буде цегли від мене. Але, судячи з того, як жебраку подавали, циган-господар її мав уже кілька будинків-палаців. Ну і жебракові щось перепадає, звичайно. Пляшка горілки на вечір, та шаурма.

Господарі таких «точок» жебрацтва мають чимало, але відрізняються жадібністю. І жорстокістю. На тому і тримається їх супердохідний бізнес. На грошах та на страху. Ніхто з нас не знає, що «стати» на місце біля Володимирського собору неможливо, а ходіння по вагонах метро з понуро-тягучим «вибачте, що я до вас звертався» коштує від 100 гривень на день. Або знає? У такому випадку, знає, але подає?

Ніхто з добряків, які жертвують «Мадонні з немовлям» не замислюється над ще одним питанням. Через місяць ходіння повз жебрака мене раптом як струмом вдарило, і я, зупинившись у багатолюдному переході, втупився на малюка, одягненого в незмінно-брудний спортивний костюмчик. Дитина спала. Ні схлипу, ні зойку. Спала, уткнувшись личком в коліно тієї, хто представлялася його мамою. Жебрачка підняла на мене очі. Наші погляди зустрілися. Б'юся об заклад, вона зрозуміла те, що зрозумів я ...

У кого з вас, шановні читачі, є діти? Згадайте, як часто вони спали у віці 1-2-3-х років? Година, дві, максимум три (не поспіль) денного сну, і знову - рух За весь місяць щоденного мого ходіння по переходу, я жодного разу не бачив дитину, яка б гралася бігала, плакала і.т. ! Я дивився на маленького чоловічка, що уткнувся в коліно «мами», і страшна моя підозра поступово формувалося в тверду впевненість.

- Чому він спить весь час? - Запитав я, втупившись на дитину.
Жебрачка зробила вигляд, що не почула. Вона опустила очі і загорнулась в комір потертої куртки. Я повторив питання. Жінка знову підняла очі. Вона подивилася кудись за мою спину. У погляді її виразно читалося втомлене роздратування упереміш з цілковитою приреченістю. Я вперше бачив такий погляд. Погляд істоти з іншої планети.

- Пішов на ... - промовила вона одними губами.
- Чому він спить?! - Я майже кричав
Позаду хтось поклав руку мені на плече.

Я озирнувся. Чоловік з типовим обличчям робочого з довколишнього заводу несхвально хмурив сиві брови:
- Ти чого до неї пристав? Бачиш, і так життя у неї ... Ех ... На ось, донька, - мужик витрусив з своєї величезної п'ятірні монетки.

Жебрачка перехрестилася, зобразивши на обличчі смиренність і вселенську скорботу.

Мужик прибрав ручища з мого плеча, побрів до виходу з переходу. Удома він розповість, як захистив пригнічену, нещасну, знедолену жінку від негідника в дорогій дублянці. Міліціонер, який підійшов до мене в переході на наступний день, висловився майже так само, як і його «підопічна» жебрачка. І на своє запитання я отримав вичерпне:
- Пішов у ...

А дитина спала ...

Я зателефонував знайомому. Він з горем навпіл закінчив три класи . Повна відсутність освіти не заважає йому пересуватися по вулицях столиці на дуже дорогих іномарках і жити в будиночку з незліченною кількістю вікон, башточок і балкончиків.

Знайомий був вельми здивований моєї упевненістю в тому, що весь без винятку подібний бізнес контролюють представники його національності. Я дізнався, що жебраків «тримають» і молдавани, і українці. Причому, перші спеціалізуються в основному на «інвалідах війни». Ми часто бачимо їх на переходах і біля світлофорів, снують буквально під колесами машин. Уявні афганці «працюють» також і в метрополітені. Всілякими «хворими», кульгавими і «приїхали робити операцію» завідують із рівним успіхом як українці, так і цигани. Бізнес цей, незважаючи на гадану стихійність, чітко організований.

Курирується жебрацтво організованими злочинними угрупованнями, і гроші, кинуті напівзлиденним перехожими в кульочок «знедоленого інваліда», йдуть «нагору». Причому, настільки «нагору», що, дізнайся про це жалісливий перехожий, він втратив би свідомість від подиву. Дітей беруть у «оренду» у сімей алкоголіків або просто крадуть. Але це все, що кажуть, квіточки.

Мені потрібно було отримати відповідь на питання - чому спить дитина? І я його отримав. Причому, мій знайомий циган вимовив фразу, яка мене шокувала, цілком буденно, спокійним голосом. Як про погоду сказав:
-Дитина під героїном, або під горілкою ...

Я остовпів. «Хто під героїном? Хто - під горілкою?! »
- Дитина. Щоб не кричав, не заважав. Їй з ним цілий день сидіти, уявляєш, як він набриднути може?

Для того щоб дитина спала весь день, його накачують горілкою. Або наркотиками. Зрозуміло, дитячий організм не здатний справлятися з таким шоком. І діти часто помирають. Найстрашніше - іноді вмирають вдень, серед «робочого дня». І уявна мати повинна досидіти з мертвою дитиною на руках до вечора. Такі правила. І йдуть повз перехожі, і кидають дріб'язок в кульок, і вважають, що діють благородно. Допомагають «матері-одиночці» ...

... На наступний день я стояв у переході біля станції метро Лук'янівська. Міліціонера,що вадрізав мені вчора лайкою, не було видно. Я запасся журналістським посвідченням і був готовий до серйозної розмови. Але розмови не вийшло. А вийшло таке ...

У жінки на руках лежала ІНША дитина. Мої питання жебрачка просто ігнорувала. Мене цікавили документи на дитину і найголовніше - де вчорашній малюк? Жебрачка питання ігнорувала, зате їх не ігнорували торговки, що стояли поруч. Від жінки, яка торгує трусиками, я дізнався, що мені слід, м'яко кажучи, вийти з переходу. До вигуків торговки підключилися її обурені сусідки по ремеслу. Слідом за ними - перехожі похилого віку. Загалом, я був з ганьбою вигнаний з переходу.

Залишалося одне - телефонувати 102 або шукати міліцейський патруль. Але міліція знайшла мене сама. Сержант, любитель посилати в ..., підійшов до мене і спитав документи. Я документи надав і висловив свою думку з приводу перебування жінки з дитиною в переході. Сержант зі мною погодився і ... відправився дзвонити комусь. Я стояв перед переходом з повним відчуттям того, що намагаюся боротися з вітряними млинами. Через кілька хвилин у переході не було вже ні торговок, ні жебрачки із сплячою дитиною ...

Коли ви бачите в метро чи на вулиці жінок з дітьми, які просять милостиню, задумайтеся, перш ніж ваша рука полізе за грошима. Подумайте про те, що не будь вашого і сотень тисяч милостинь, бізнес цей помер би. Помер би бізнес, а не діти, накачані горілкою або наркотиками. Не дивіться на сплячу дитину з розчуленням. Дивіться з жахом. Бо ви, хто прочитали цю статтю, знаєте тепер - чому спить дитина ...
СХОЖІ НОВИНИ:
3 квітня 2012 12:19 - Студентка з написав(ла): в матеріалі
Какой ужас!!! recourse Резать этих тварей надо!!У них нет сердца!Как же можно так с детьми поступать???Цыгане,вы СВОЛОЧИ,ЧТОБ ВАМ ВСЮ ЖИЗНЬ ТЕ БЕДНЫЕ ДЕТКИ В КОШМАРАХ СНИЛИСЬ!!! sad
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"