Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Гнів людський. Починаються протести Гнів людський. Починаються протестиНаші владники дуже розгнівали український народ. В Україні починаються протестні акції.
І хто би що не говорив про те, що Міхо Саакашвілі не зможе вивести на вулиці тисячі людей, не вірте. Він уже виводить десятки тисяч. Через місяць-два виходитимуть сотні тисяч українців. Владі нічого не залишиться для власного порятунку, як оголосити дострокові вибори народних депутатів України.

Ігор БУРКУТ, політолог:

НАЗАД, У МИНУЛЕ? НАЗАД, У МИНУЛЕ?Ситуація на Сході України залишається дуже складною. Гинуть люди, руйнується довкілля. А світ продовжує розмови про "необхідність покарати порушника міжнародного права", проте переважно обмежується словами. Така ситуація була напередодні Другої світової війни, коли провідні держави Заходу з високих трибун засуджували нахабне порушення нацистською Німеччиною і фашистською Італією міжнародних домовленостей. Порушників навіть виключали з міжнародних організацій, як нині позбавляють Росію права голосу в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Хіба це зупинило агресора? Ні! Чому ж світ знову повертається у минуле? А тому, що корупція роз'їдає не лише Україну.

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників:

Чи потрібні Україні «Національні дружини»? Чи потрібні Україні «Національні дружини»?«Це гірше, ніж злочин: це помилка». Ці слова визначного діяча часів Великої Французької революції і правління Наполеона І Талейрана, якнайкраще, на мій погляд, характеризують той спосіб, в який оповістили 28 січня весь світ про своє існування та наміри «Національні дружини». Вони заявили про себе як про самостійну силу, начебто здатну забезпечити «український порядок» і влаштували марш центром Києва під об’єктивами телекамер; російське ТБ, ясна річ, використало «картинку» на повну силу: мовляв, нацисти крокують українською столицею і погрожують навести «новий порядок».
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
в Буковинському Медіа-Центрі Belle Vue (вул. Ольги Кобилянської 2, другий поверх) відбудеться презентація мобільного додатку «Кліматичні краплі».
16 лютого о 18.30
м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, Червона зала Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбудеться семінар «Україна-НАТО: формула безпеки».
у приміщенні Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка відбудеться презентація книги Миколи Лазаровича «Російсько-українська війна (2014-2017 роки): короткий нарис».
У пам’ять 4-ої річниці подій Революції Гідності у місті Чернівці на Центральній площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку обласна організація ВО «Свобода», активісти профспілки «Студентська Свобода» та бійці ГО «Легіон Свободи» проводитимуть історичну реконструкцію Майдану.
Запрошуються «майданівці», бійці московсько-української війни та всі небайдужі до вшанування пам'яті "Небесної сотні" та загиблих Героїв, які віддали життя за Україну.
у Блакитній залі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбудеться прес-конференція щодо організації та проведення ІХ-го Міжнародного вокально-хорового конкурсу-фестивалю «Хай пісня скликає друзів».
в приміщенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Гулака-Артемовського Семена, 19) відбудеться розширена нарада за участю представників органів влади, роботодавців, профспілок, страхових експертів з охорони праці та засобів масової інформації по підведенню підсумків роботи управління з питань профілактики виробничого травматизму за 2017 рік.
в приміщенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Гулака-Артемовського Семена, 19) відбудеться розширена нарада за участю представників органів влади, роботодавців, профспілок, страхових експертів з охорони праці та засобів масової інформації по підведенню підсумків роботи управління з питань профілактики виробничого травматизму за 2017 рік.

Календар
«    Лютий 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728 
Партнери

Чи потрібні Україні «Національні дружини»?

5-02-2018, 10:45 / Коментарів: 0
«Це гірше, ніж злочин: це помилка». Ці слова визначного діяча часів Великої Французької революції і правління Наполеона І Талейрана, якнайкраще, на мій погляд, характеризують той спосіб, в який оповістили 28 січня весь світ про своє існування та наміри «Національні дружини». Вони заявили про себе як про самостійну силу, начебто здатну забезпечити «український порядок» і влаштували марш центром Києва під об’єктивами телекамер; російське ТБ, ясна річ, використало «картинку» на повну силу: мовляв, нацисти крокують українською столицею і погрожують навести «новий порядок».

Чи потрібні Україні «Національні дружини»?


Я далекий від того, щоб вважати, наче керівники «Національних дружин» чи їхньої «партнерської організації» – партії Національний корпус – діють під прямим чи опосередкованим контролем Кремля і Луб’янки (хоча московська агентура в цих організаціях, як і ледь не всюди в Україні, безумовно, є). Але, схоже, вони в усьому керуються «українським серцем», тоді як давно вже час ставити на перше місце «українську голову», здатну раціонально осмислити ситуацію, зважити стратегічні та тактичні перспективи тих чи інших дій і завжди мати на увазі нейтралізацію підступів Москви та її зарубіжних лакуз.

Відтак сталася серйозна помилка, яка вивела на межу компрометації об’єктивно потрібну (й нагально необхідну під час «гібридної війни») ініціативу – не лише щодо «Національних дружин», а й стосовно інших формувань такого ж ґатунку, які у своїх раціональних формах сумісні й із нормами демократії, й із питомо українським історичним досвідом.

Парамілітарні формування: історія та теорія


Не будемо робити екскурси в козацьку добу – тоді Україна була іншою. А водночас норми українського звичаєвого права закладалися саме тоді. Вони, зокрема, передбачали як самочинну, так і за закликом місцевої влади участь представників територіальної громади в охороні порядку та збройному захисті – в разі потреби – населеного пункту від нападників. Звернемося до ХХ століття. На самому його початку на Галичині й частково на Буковині нове покоління українських діячів, тобто «генерація Івана Франка», активно зайнялося створенням спортивно-протипожежних (насправді парамілітарних) товариств під назвою «Січ». Франко написав для них маршову пісню «Гей, там на горі Січ іде…», а його сини стали активними учасниками цих товариств. У 1913 році кількість «січовиків» на Західній України становила близько 80 тисяч осіб. Через «Січі» пройшла більшість майбутніх українських командирів Січового стрілецтва на Першій світовій війні та Української Галицької армії у 1918-19 роках. У практичних акціях «січовики» нерідко діяли разом зі спортовцями з організації «Сокіл» та іншими українськими товариствами. А серед цих акцій було й підтримання належного порядку (а як іще гарантувати протипожежну безпеку?). Влада Австро-Угорщини змушена була крізь пальці дивитися на деякі сторони діяльності «Січей», скажімо, на охорону передвиборчих мітингів і кооперативних закладів, на подекуди радикальні дії з боротьби за тверезість і проти лихварства (які дуже нагадують деякі сучасні акції проти грального бізнесу й наркоторговців…).

Після того, як «Січі» були на початку 1920-х років заборонені на окупованій Польщею Галичині й захопленій Румунією Буковині, центр активності «січовиків» змушено перемістився на Закарпаття та в еміграцію. Натомість осердям військово-патріотичної підготовки української молоді став «Пласт». Останній головний командир УПА Василь Кук розповідав автору цієї статті, що без вишколу у «Пласті» не було б потім ані української самооборони, ані повстанських формувань, а структура ця реально була парамілітарною.

Я навмисно спинився саме на західноукраїнському досвіді будівництва де-факто парамілітарних організацій, щоб наголосити: у них діяла жорства, але свідома дисципліна, без цього тамтешня влада – яка не була українською – негайно розтрощила б їх за якісь анархічні акції. Це якраз те, чого сьогодні не вистачає різним охочим запровадити «український порядок»…

А щодо теорії, то знаний французький політолог Моріс Дюверже писав про «партійну міліцію». Її він розглядав як один із чинників демократичної партійної структури за умов політичної нестабільності чи в боротьбі проти спроб узурпувати владу. Йдеться не про озброєні формування, але про добре вишколені (фізично й організаційно) загони, здатні оперативно реагувати на різного роду провокації та захищати демократію і багатопартійність. До речі, щось подібне мав Народний рух у свої найкращі часи, у 1989-92 роках.

Куди підуть «Національні дружини»?

А тепер – про сьогодення.

Поява «Національних дружин» і подібних формувань – не випадковість. Бо ж правильні слова очільника МВС Арсена Авакова щодо держави, яка тільки й має монополію на насильство, насправді є не більше, ніж добрим побажанням. І не сьогодні держава втратила цю монополію, а за часів правління Кучми. Мова не тільки про відверті кримінальні групи, а й про численні озброєні «охоронні фірми» на службі олігархів і рейдерів, які діяли – нерідко й за президентства Ющенка – при повній безсторонності з боку правоохоронних органів. А зараз? У Києві за минулий рік відбулася ціла серія нищення МАФів невідомими особами, проте начебто від імені міської влади. В тому числі – й погром зоомагазину біля станції метро «Лісова» з навмисним нищенням тварин. І де були правоохоронці? Стояли й дивилися? Що ж стосується рейдерських захоплень земель фермерів, то останні почали створювати свої добре озброєні організації для самозахисту (зброя легальна, не треба хвилюватися). Рейдери принишкли…

Так, в ідеалі держава повинна мати монополію на насильство – проте чи існувала б Українська держава, якби навесні й улітку 2014-го громадянське суспільство дотримувалися б цієї максими? І ще одне. Правозахисник Семен Глузман проводить аналогію з німецьким досвідом початку 1930-х, мовляв, надто це все нагадує штурмовиків. Але він забуває, що не менші чисельно і не гірші за вишколом бойові дружини мали тоді соціал-демократи, проте у вирішальний момент не наважилися кинути їх у бій проти гітлерівців, поклавшись на протидію нацизму з боку державних структур…

Водночас украй небезпечною є слабка присутність «української голови» в маніфестації «Національних дружин» (принаймні, поки що). Було заявлено, скажімо, про намір «навести український порядок». А чи не слід було спершу публічно визначити, що таке «український», хто визначатиме українськість і що таке «порядок»? Я розумію – проросійські парамілітарні структури, які реально існують і діють у деяких регіонах України, спонукають до такої термінології, – проте чи не варто знайти якісь адекватніші поняття? А головне – слід визначитися: йдеться або про допоміжну структуру при поліції та Нацгвардії, або щось на кшталт «партійної міліції». Цілі та функції в обох цих випадках будуть відчутно різними. Та й не в маршах сила патріотичних організацій, а в копіткій повсякденній діяльності, в жорсткій самодисципліні, в повазі до норм Конституції та у невпинному вишколі, в тім числі ідейному.

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Джерело
СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"