Новини
Колонка автора

Ігор Буркут, політолог:

ЯКІ РЕФОРМИ БЕЗ СКАНДАЛУ? ЯКІ РЕФОРМИ БЕЗ СКАНДАЛУ? Завершилися парламентські канікули, і нардепи з новими силами взялися за роботу. Найближчим часом вони повинні прийняти важливі документи для проведення в Україні реформ в освіті, медицині й у пенсійній сфері. Новий Закон про освіту Верховна Рада схвалила на диво оперативно, але тут же виник серйозний скандал, який негайно отримав значний міжнародний резонанс.

Ігор Буркут, політолог:

ДЕКОМУНІЗАЦІЯ ЙДЕ ВГЛИБ ДЕКОМУНІЗАЦІЯ ЙДЕ ВГЛИБ Коли в Україні в травні 2015 р. було прийнято пакет законів про декомунізацію, від колишніх компартійних активістів можна було почути: "А як нас збираються декомунізувати? Розстріляють?".

Ігор Буркут, політолог:

"ГЕНОЦИД ПЕНСІОНЕРІВ В УКРАЇНІ" ? "ГЕНОЦИД ПЕНСІОНЕРІВ В УКРАЇНІ" ? Переважна більшість українських пенсіонерів отримує найнижчу пенсію в Європі. Вижити за такі злиденні гроші вкрай складно, люди дуже невдоволені своїм майже жебрацьким станом. Час від часу в їхньому середовищі починаються розмови про "геноцид пенсіонерів".
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
21 вересня о 19.00
у сесійній залі Чернівецької обласної ради (м. Чернівці, вул. Грушевського, 1) відбудеться засідання 16-ї позачергової сесії обласної ради VIІ скликання.
На розгляд сесії вноситься питання «Про схвалення змін до перспективного плану формування територій громад Чернівецької області».
в приміщенні обласної державної адміністрації (каб. 418) відбудеться Круглий стіл на тему: «Напрацювання механізмів щодо реалізації регіональних програм із забезпечення житлом молоді, учасників АТО та вимушених переселенців».
1 жовтня о 13.00


Календар
«    Вересень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Партнери

Не зрікаються в любові

21-08-2017, 13:40 / Коментарів: 0
Не зрікаються в любовіЯ хочу поїхати. Кудись туди, на Захід, услід за мільйонами беручких, працьовитих, підприємливих, розумних. За мільйонами тих, хто сподівався й навіть боровся, але втомився. Хто віддав перевагу своєму вітрячку перед донкіхотством. Хто слав гроші сюди, а тепер забрав дітей і відчалив, кинувши стареньких та фразу на прощання: "Життя одне, і йде воно в один бік".

Я хочу поїхати від нереалізованої Незалежності. Бо, озираючись назад, не можу позбутися думки, що політичний клас використовував незалежну Українську державу тільки з однієї метою — розкрасти. Ми втратили території, всохли в демографії, майже добили медицину, освіту і промисловість, убили науку. Зате ми були на передових позиціях у рейтингах "Форбса". Але навіть цей час минув, бо ми втратили території, всохли в демографії, майже добили медицину, освіту і промисловість, убили науку.

За двадцять шість років мало хто зрозумів, що "меншовартість" — це не тільки відносно Росії, а й Заходу теж. Влада так і не навчилася говорити рішуче "так" і рішуче "ні", коли йдеться про національні інтереси. Вона готова обмінювати ці інтереси на будь-якому ринку, тільки б їй не заважали збагачуватися.

Я хочу поїхати від президента, народженого під знаком "Жадібні Терези". Від президента, що не задає трендів розвитку і не приймає стратегічних рішень. Не приймає, бо зважує копійки від зупинки на тому чи іншому варіанті.

Хочу поїхати від олігархів, які ллють крокодилячі сльози з приводу низької капіталізації їхнього бізнесу в нецивілізованій країні і незмінно під час виборів фінансують переможців кастингу негідників. Я просто хочу поїхати від дурості.

Я боюся виборців, які крадуть у мене п'ятирічки нормального життя і розмінюють своє на 200 гривень. Я хочу втекти від жителів міст, готових "довірити ключ від своєї квартири" закоренілому аферистові з десятком років відсидки і незмінним трауром під нігтями. І від сільських виборців, готових віддати голоси за людину, котра на початку дев'яностих рекетирувала не вилами, а журналістським посвідченням аптекарів, що приторговували наркотою.

Я побачила як частина волонтерів продалася й нажилася. Але я хочу поїхати, щоб не бачити, як остаточно збожеволіють від чужих горя, крові, болю й сліз ті чесні, які залишилися.

Я не хочу бачити, як рейдери й рекетири, запасшись ідеологією і нашивками та сколочуючись у корпуси й охоронні агентств, патрають безкарно фірми, банки і громадян, які їм не подобаються. Не пояснили їм владні куратори, що патріотизм — це не забирати, а віддавати.

Я 45 років дивилася у вікно на Голосіївський ліс і не хочу побачити, як його заслонять і вб'ють тринадцять 27-поверхових блоків, вибудуваних за наводкою продажної гебні, що випускає із СІЗО бізнесмена-сепара за сотню квартир. Та якби тільки продажних… До того, що мене "слухають", за два десятки років я звикла. Але коли я бачу, як на стіл президента лягають резюме моїх телефонних розмов, де Червона шапочка на килимі-літаку залітає у Вінтерфелл, — мене жахає рівень компетенції моїх спостерігачів. Не за себе страшно. За країну. За президента, якого годують продуктом інтелектуального нетравлення.

Хочу поїхати від всюдисущої і всевиправдувальної фрази: "Ну, ви ж знаєте в якій країні ми живемо". Від брехні й підмін, які плутають піар зі справами; політично активного бізнесмена — з президентом; кількість обшуків — із ефективністю влади; оголошення підозри — з вироком суду; вирок продажного суду — з істиною; істерику — з диктатурою; базік — із реформаторами…

Я втомилася клянчити гроші на газету. Перетягавши в редакційну бухгалтерію з дому все, що могла, ще в 2000-х, я втомилася жебрати, лавіруючи й не бажаючи потрапляти в полон вітчизняного бізнесу. Я втомилася не писати, бо мушу шукати гроші для виплати злиденних зарплат і гонорарів, для підтримки невідомо кому потрібного майданчика, на якому думаючі люди публікують розумні, системні, суспільно важливі й державно-прикладні тексти.

Я хочу втекти. Але! Так, ви маєте рацію, — я залишуся.

Тому що найтемніше перед світанком. А я знаю, що він почнеться ще в цьому десятилітті. Не запитуйте, звідки. Просто знаю, і все.

Не поїду, тому що мої батьки мусять зсутулившись сидіти на могилах своїх матерів і батьків, коли захочуть із ними поговорити.

Тому що моїм дітям потрібна Батьківщина, а вони мають бути потрібні їй. Навіть якщо вони не будівельники й продавці, а нікому не потрібні сьогодні біохіміки, що вивчають мозок людський. Той самий орган, який не встигає не те що за інформпотоком і функціоналом гаджетів, а навіть за нумерацією айфонів.

Тому що, забувши про нахаб-перекупниць, я не поїду від ненавмисної радості сумних зморщених бабусь. Хто ж тоді купить у них непотрібний кілограм сиру, м'яту малину, немиту картоплю?

Тому що, побувавши в майже півсотні країн, я не бачила Харкова, Шацьких озер, чернівецького універу, Кам'янець-Подільської фортеці і щойно розібралася з нумерацією станцій Фонтана. Я, ентомолог Печерських пагорбів, ще не бачила своєї країни.

Я не поїду від Любомира Гузара, який приїхав із благополучного світу, щоб зробити нашу країну кращою; який повернувся, щоб залишитися. Від Лесі Литвинової: я їй не потрібна, але вона потрібна мені. Від Віталія Шабуніна: у нього такий гарний хук! Від дідусів-конструкторів, які пам'ятають, що ОПК — це не тільки відкат. Від дивом уцілілих зубожілих шкільних учителів, чиї учні привозять медалі зі світових олімпіад. Від кількох тисяч розумних студентських очей, хай у країні й залишиться тільки половина їх.

Я не поїду від тих, хто не здався. Хто мужніє, набирається розуму, міцніє. Хто вчиться на своїх помилках. Від тих, хто буде готовий, а не думає, що вже готовий, коли Україні випаде черговий шанс стати іншою. Я хочу застати цей день. Я хочу в цьому брати участь. Я хочу, нарешті, зрадіти тому, що вийшло.

Я знаю, що всі чудово впораються без мене. Але я не поїду. Мені нікого там любити. Ні в кого вірити. Ні за кого рвати серце. Хай воно порветься тут.

Юлія Мостова
Головний редактор DT.UA


Джерело
СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"