Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна» Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна»Депутат Чернівецької обласної ради Ольга Кобевко виступила на сесії з різкою критикою буковинської влади. Однаково дісталося як Фищуку, голові ОДА, так і Мунтянові, голові облради.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Сміття політичне у Чернівцях Сміття політичне у ЧернівцяхПолітика в Україні – це велике і смердюче сміття. Воно одних виносить на вершини, інших кидає у політичну безодню. Ще недавно мер Львова Андрій Садовий вважався єдиним конкурентом Порошенкові на виборах президента України. І тут з’явилося сміття. Воно не тільки у Львові, а й по всій Україні похоронило рейтинги Садового і викинуло його на маргінал політики.

Ігор БУРКУТ, політолог:

МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮ МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮВпродовж багатьох років Польща виступала в Європі адвокатом України. Нині ситуація різко змінилася: низка польських політиків почала вимагати від нашої держави змінити політику національної пам'яті й прийняти той варіант історії українсько-польських відносин, який сучасна Варшава вважає "єдино вірним". А цей варіант дивним чином майже збігається з історичними стереотипами, що проповідує путінська Москва...
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
у сесійній залі міської ради скликається 43 позачергова сесія Чернівецької міської ради.
На розгляд позачергової сесії вноситься одне питання: Про обрання секретаря Чернівецької міської ради УІІ скликання.
24 листопада о 10:00 у приміщенні обласної державної адміністрації (каб. 301) відбудеться круглий стіл на тему: «Регіональний етап Всеукраїнської акції „16 днів проти насильства”.
на території Чернівецької дирекції Укрпошти відбудеться погашення поштової марки, присвяченої 100-літтю М. Івасюка;
впродовж цього дня в Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї діятиме пересувна виставка «Михайло Івасюк - громадянин, письменник, вчений, наставник»;
о 14.00 в Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Івасюка заплановане проведення презентації бібліографічного покажчика «Михайло Івасюк. 100 років від дня народження».
на території кладовища на вул. Зеленій відбудеться покладання квітів та панахида на могилі Михайла Івасюка;
о 13.00 в Чернівецькому обласному меморіальному музеї В.Івасюка буде проведено виставку робіт учнів Кіцманської художньої школи «Світлішає листопад».
в приміщенні відділу освіти Кіцманської РДА (вул. Шевченка, 7) з нагоди 100-річчя з дня народження видатного буковинського письменника, літературознавця, педагога Михайла Івасюка за сприяння голови Чернівецької територіальної організації Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», народного депутата України Івана Рибака у м.Кіцмань відбудеться відкриття меморіальної дошки Михайлові Івасюку на будівлі колишньої школи, де він викладав з 1946 по 1964 р.р.
у Чернівецькому обласному художньому музеї ( вул. Центральна площа, 10) відбудеться фотовиставка «Жнива розпачу».
25 листопада о 15:00
в сесійній залі міської ради скликається 44 сесія Чернівецької міської ради VІІ скликання.
На розгляд засідання виноситься 66 питань. Серед них, зокрема, такі:


Календар
«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 
Партнери

ЗАТРІЩАЛА «ВЕРТИКАЛЬ ВЛАДИ», АБО «ПУТІН – ЛИЖІ – МАГАДАН!»

15-12-2011, 11:13 / Коментарів: 0
Правляча в Україні партія регіонів старанно копіює дії «старшого брата» – партії «Единая Россия», що донедавна домінувала у політичному житті Російської Федерації. Скопійована з покійної КПСС, вона, однак, не має привабливої ідеології – того, що забезпечувало популярність комуністам серед озлиднілих людей. Казки про «загальне щастя», про «рівність і соціальну справедливість», котрі нібито несуть людству більшовики, деякий час діяли на незрілі мізки як важкий наркотик. Потім настала ломка. Нових же привабливих казок створити не вдалося. Замість них «єдинороси», тупо ідеалізуючи царську імперію, збудували щось на зразок самодержавства – так звану «вертикаль влади». У ній передбачена сувора ієрархічність: нижчі чиновники беззаперечно виконують розпорядження вищих.

З 2000 року відбувалося її спорудження в Росії. Нагорі «вертикалі» зручно вмостився Володимир Путін, колишній офіцер держбезпеки, а потім, на початку 90-х рр., – активний учасник поділу власності. У нову постсовєтську еліту Путін вписався ідеально, тому перший президент РФ призначив його своїм наступником. Росіянам вічно п’яний й непередбачуваний Єльцин набрид настільки, що вони залюбки проголосували за нову кандидатуру. Аби здобути масову підтримку, Путін відразу ж презентував себе як сильну особистість, здатну «мочити терористів у сортирі», і за допомогою військової операції повернув Чечню під контроль Кремля. Далеко не всі зрозу-міли примарність такого повернення. Насправді цю багато-страждальну республіку віддали клану Кадирових. Але пересічні росіяни вірили кремлівським байкам про «лад і порядок» у колись бунтівній республіці й були вдячні Путіну за «приборкання непокірних». Коли зрозуміють свою помилку, буде вже пізно.

На щастя свіжоспеченого російського президента, початок нового століття ознаменувався зростанням світових цін на енергоносії. Це означало, що у бюджеті РФ з’явилися значні кошти на соціальні програми. Помітно підвищувалися зарплати, пенсії, стипендії, інші со-ціальні виплати. Простий люд відчув полегшення після «лихих 90-х років», коли мільйони росіян ледве животіли. Звідси – й обожнення «лідера нації». Маючи масову підтримку, Путін легко переміг на президентських виборах і вдруге. Згідно з російською конституцією, більше балотуватися на президентську посаду він не може. Вихід знайшов хитрий: висунув у президенти свого спадкоємця – Медведєва, сам усівшись у крісло прем’єра. А вплив на силові відомства залишив у власних руках. Для того, щоб потім знову піти у президенти.
«Вертикаль влади» тримається на силовиках і бюрократах. Вони перерозподіляють власність у своїх інтересах, контролюють фінансові потоки, розпоряджаються життями і долями простих громадян. Відбулася «зачистка» політичного простору Росії – справжню опозицію витіснили на маргінес, а місця в парламенті отримали фактичні союзники «Єдиної Росії». Зюганов і Жириновський справлялися з роллю опозиціо-нерів, у той же час підігруючи «вертикалі влади» у головному – спробах відновити імперію. Їхні голоси використовувалися «єдиноросами» у стратегічно важливих питаннях. Так, було змінено конституцію і виборче законодавство. Різко підсилено централізацію влади, а демо-кратичні права простих росіян обмежено.

Замість обраних народом губернаторів вони отримали призначенців президента. Термін перебування президента на посаді продовжили до 6 років. Планку бар’єра для проходження партій у Державну Думу підняли до 7 відсотків. Громадськість майже не реагувала на такі зміни, доки життєвий рівень росіян зростав. Коли ж світова криза його загальмувала, невдоволення прорвалося назовні. Все більше громадян починає розуміти, що Росія стрімко відстає від розвинутих країн світу, що її головні проблеми не вирішуються, а «вертикаль влади» закрила шлях нагору для вихідців із соціальних низів. За зразком царської імперії нинішня Росія перетворюється на станову державу з панівним станом силовиків та бюрократів, що керує всім і намагається навічно законсервувати існуюче становище. Їй не вистачає лише царя.

Коли Путін відкрито оголосив свої плани втретє обійняти президентську посаду, реакція громадян виявилася негативною. «Єдина Росія» на виборах зазнала справжньої поразки, і тільки брутальні фальсифікації дозволили їй зайняти половину парламентських місць. Але підтасовки виявилися настільки грубими і примітивними, що найбільш активна частина ро-сійського суспільства вийшла протестувати. У повітрі повіяло запахом «кольорової революції», і перелякана «вертикаль влади» відгородилася від маніфестантів внутрішніми військами та поліцією. На московські площі вивели також членів молодіжних організацій «Єдиної Росії», котрі гупали в барабани, скандуючи прізвища Путіна і Медведєва. Вони показали своє призначення: першими захоплювати місця протестних акцій.
Вперше з 2000 року в Росії затріщала «вертикаль влади». Казка про відродження імперської величі діяла лише у часи зростання життєвого рівня простих людей. Тоді авторитет Путіна в їхніх очах був незаперечним. А нині прийшла пора анекдотів про нього. «Мама, дай конфетку! – А где волшебное слово? – Путин!». Гірше того: на площах Москви та інших російських міст вже пролунало презирливе: «Путин — вор!». І «доброзичливе» побажання: «Путін – лижі – Магадан!».

Чари «лідера нації» розвіялися, все більше росіян починає реально дивитися на ситуацію у власній країні. «Вертикаль влади» веде лише до гниття і краху. Важливий урок для регіоналів, якщо вони ще здатні вчитися.
СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"