 |
...
Вже 13 років у селах Бурдей, Ревне, а зараз і в Стрілецькому Куті Кіцманського району людей отруюють водою з їх же криниць. Так, саме отруюють, бо мізерна допомога, а частіше - бездіяльність і байдужість до їхньої проблеми, починаючи з місцевої влади і закінчуючи Кіцманською РДА та ОДА, вже до неможливого понівечили здоров'я селян і вбили надію на краще.
У криницях селян ще в 1990 році був виявлений високий вміст шкідливих і отруйних для людського організму марганцю і заліза. Як засвідчує відповідна документація, результати проб, що були взяті спеціалістами облсанепідемстанції, хімічного факультету ЧНУ та медакадемії, були і є критично тривожними. Причиною проблеми при дослідженні названо просочування відходів з відстійників Лужанського спиртзаводу, тому що хімічні елементи, знайдені в криницях, аналогічними були й у відстійниках, тільки в більшій концентрації. Натомість управління екобезпеки області (за тією ж документацію) вважає, що то лише "природне явище".
Тіні над "природним явищем"
Як з'ясувалось, дане "природне явище" бере свій початок ще з 1962 року. Саме тоді нині покійному колишньому голові колгоспу компартія наказала тимчасово виділити землі Лужанському експериментальному спиртзаводу для будівництва відстійників. Тимчасовість виявилась довготривалою, а експерименти - жахливими. Зараз вони займають площу 9 га. У зв'язку з тим, що спиртзавод деякий час не працював, отруйними відходами заповнено тільки 5 відстійників. На решті землі не росте навіть трава.
Що дуже цікаво, дивно і вражає одночасно, дана проблема піднімалась неодноразово майже всіма друкованими виданнями краю і телебаченням, а вона як була, так і залишається. Невже і досі є що приховувати і кому це вигідно?
А брехня все одно лізе на світ Божий
Громадськість цих сіл Кіцманщини спочатку піднімала питання забруднення криничних вод перед кіцманською санепідемстанцією, але на початку 90-х рр. вона дала неправдиву інформацію щодо результатів дослід-ження, мовляв, все у нормі. Пізніше це виявилось завдяки діаметрально протилежним результатам досліджень облСЕС і хімфакультету ЧНУ. Воду у всіх криницях було визнано непридатною для вживання. Її подальше вживання тягнуло за собою низку хвороботворних наслідків: ураження печінки, легень, серцево-судинної системи, центральної нервової системи, різкого зниження згортання крові, зниження тиску, підвищення температури, зміни в стані і функціонуванні щитовидної, надниркової і статевої залоз та ін. Незважаючи навіть на такі за-ключення, про причетність до цього Лужанського спиртзаводу мовчали, а то й захищали. Чого б це раптом?
Тумани навколо заводських відстійників
Селяни хотіли захистити і врятувати своє життя. Збирали сільські збори, щоб знайти шляхи вирішення проблеми. Намагались подати до суду спиртзавод, але у відкритті справи їм було відмовлено "за браком доказів". А докази вже давно у людей під ногами, в криницях, землі; організмі, у заключеннях хіміків і лікарів. Рудувата, червона і навіть темно-коричнева вода криниць нагадує воду у відстійниках, попеляста і перламутрова оболонка поверхні криничної води точна копія води у відстійниках.
Як стверджують старожили і будівничі криниць, підтвердженням того, що їхні криниці пов'язані з водним руслом річки Прут, неподалік якої знаходиться відстійник, є такий факт: якщо в селі засуха, а десь далеко в горах пішов дощ, то разом з підняттям рівня води у річці піднімається рівень води в криницях. Ці докази ніким не беруться до уваги.
Крок вперед - крок назад
Щоправда, після тривалих церемоній, влада трохи заворушилась. До 1997 р. було проведено водопровід з Лужан для забезпечення села Ревне питною водою. Не обійшлося тут без постійного наполягання на цьому селян.
Як відомо, припруття багате на піски і гравій. Їх вивозять десятками тонн. І не дивно: кожен у наш час хоче вижити. Підприємливі на кожній машині "Камаз" заробляють по 360 грн., а селянин, якому сутужно доводиться з пошуками роботи, за день навантажування гравію має 15 грн. заробітку.
Під одним з шарів гравію проходив водопровід. Під час завантаження гравію за допомогою екскаватора, трубу розірвали. Згодом, незважаючи на попередження, трубу через безвідповідальне ставлення пошкодили ще раз. Водопровід як такий перестав існувати не встигши запрацювати. Донедавна стирчав посеред Прута давній свідок безгосподарності - і ржава труба. Зараз вона зникла, але проблема з водою в селах - ні.
Замість безгосподарності - діжка привозної води
Проблема забрудненості води дійшла вже й до Міністерства екоресурсів. Воно (зазвичай і як годиться за законом) байдужою відпискою передало справу місцевій владі. Бюрократичне коло замкнулося. Все-таки люди не сиділи склавши руки. Село почало одержувати привозну воду в діжках. Користі з того було мало. Поскаржаться люди - воду привезуть. Мовчать - не чекай води, бо так і посивіти недалеко. Перебої з доставкою води були і є. А коли немає привозної , люди користуються тією, що є.
Отруту п'ють і купають у ній малюків.
Останнім часом поблизу відстійників на річці Прут після водопою загинуло 7 корів. Різкий, стійкий і неприємний аж до нудоти запах часто не дає жителям сіл відчинити вранці і ввечері вікна. У людей погіршується здоров'я. Зокрема, житель села Ревно Гап'юк Д. В. каже: "Зараз воду не возять. А в криницях вона - червоного кольору і має неприємний запах. Особисто я відчуваю, що вже ледве ходжу після її вживання".
Пані Мошенюк С. В. показує на миску щойно набраної води: "Ось подивіться, яка вона жовта. Мені потрібно їхати за кілька кілометрів, щоб набрати придатної для вживання".
Подружжя Оленюків: "Нас двоє старих хворих людей. Якби не сусіди, ми б залишились без води. А отруту з наших криниць неможливо пити, як і неможливо відчинити вранці вікно, бо із сторони відстійників йде просто не-ймовірний сморід".
Що найстрашніше - від отрути страждають не тільки дорослі, а й діти. Вони хлюпаються в струмочку, який протікає через Ревне, в річці Прут - серед коричнуватих плям біди. Цією водою користувалися і в початковій школі с. Ревне і в дитсадочку Стрілецького Кута. Про що свідчать котли з темно-коричневим накипом. Але ж чи можливо позбавитись вмісту заліза і марганцю за допомогою ки-п'ятіння? Спеціалісти стверджують, що ні.
Отруєну воду п'ють, нею перуть, на ній варять їсти, купають малюків. Як наслідок - з картотеки було відібрано медкартки 270 дітей, які мають захворювання, спричинені нинішнім хімскладом води. Насправді ж гіпотетично ця цифра серед людей становить більше 1,5 тис. хворих. Натомість їм тільки обіцяють покращення, а люди вже втрачають віру, що воно колись буде.
Нові криниці на старих водних артеріях і кошти "в трубу", "на вітер"
Ревне і Бурдей відносять до сільради Стрілецького Кута. Там головує вже 17 років п. Боднарюк М. Д. Кореспонденту "Часу" він розповів, що ведеться пошук шляхів розв'язання проблеми. Наприклад, в цьому році з фонду охорони навколишнього середовища для покращення якості води і будівництва нових криниць виділено 8 тис. грн.. 1 тис. грн. виділено з райдержадміністрації. Відновлено 100-літню криницю. Було свято, але ніхто не цікавився хімічним складом тієї води. Навіть сільський голова сумнівається, що після будівництва нових криниць вода у них буде доброю. Люди також не впевнені. Зокрема, завідуюча будинком культури Яворська М. В. каже, що люди побоюються, аби виділені кошти не пішли знову "в трубу". Вона міркує: "А чи можливо будувати криницю з доброю водою на старих водних артеріях, адже ґрунт зовсім просякнутий отрутою".
Житель села Ревно, член "Громадського контролю" п. Скиданюк І. І. також не довіряє обіцянкам влади, яка, на його думку, інтенсивно обіцятиме до наступних виборів, а далі все залишиться, як було.
А Бауер з Федоровичем що обіцяли?
Коли зайшла мова про те, що робить районна та обласна влада для того, щоб людям покращити умови, пан Скиданюк згадав, як у 2000 році кілька ревненських людей пікетували ОДА. Їх уважно вислухав заступник губернатора п. Федорович. На цьому вирішення справи завершилось.
17 березня 2001 року сільську раду Стрілецького Кута відвідав губернатор Бауер. Він пообіцяв, що у травні того ж року буде розпочато будівництво водопроводу, а не пізніше ніж через 2 роки, його будівництво завершиться. Два роки минуло, а віз і нині там. Проблема, образно кажучи, раптом вперлася рогами в кошти і застрягла на невизначений час. А чи то так, а чи інакше, але 13-ий рік байдужого відношення до людей і їхнього отруєння просто вражає своєю жорстокістю і цинізмом.
Агов, відгукніться, пане Сівак, пане Бауер, пани з Кіцманської РДА! Можливо спільними зусиллями ще можна припинити отруєння людей... своєю бездіяльністю.
Галина ДРОБОТ
|
|
|
|
|
