 |
(Закінчення. Поч. у ч. 26)
МОНАХ АРТЕМОН КНІГІЦЬКИЙ
Ще у 1730 році в Артемона зародилася думка: замість старої дерев'яної церкви на Горячому Урбані побудувати велику гарну кам'яну церкву. Після узгодження з Митрополитом у 1767 році розпочалось будівництво нової церкви і вже 18 квітня 1768 року новозбудована церква була освячена.
Щодо Артемона, то на той час - перша половина ХVІІІ століття - людиною він був високоосвіченою настільки, що зумів знайти чи замовити такий цікавий проєкт будови. Нова кам'яна церква - одна з перших будівель з каменя передмістя Чернівців. Збудована вона у Візантійському стилі і до сьогоднішнього дня ніхто не зміг побудувати в Чернівцях гарнішої церкви, будівлі, витриманої в чистому стилі "бароко". Лише майже через 100 років у місті стали зводити будівлі, гарно оздоблені, але вже з використанням різних стилів - еклектика.
Артемон зумів зосередити в своїх руках все культове і господарське майно. Він був знайомий з усіма цікавими і важливими людьми міста. При ньому церковні справи успішно розвивалися і трималися на достойному рівні. Майнове господарство монастиря було велике: багато родючого поля, сади, п'ять власних будинків у Чернівцях, два млини і широкий обсяг торгівлі на ринку в Чернівцях. Втім, на першому місці, звичайно ж, була служба у храмі на найвищому рівні, за що у дарунок церкві передавалося багато земельних ділянок і садів. Церкві належало і поле, що було біля турецької криниці.
У 1776 році церква була освячена вдруге і стала називатися церквою "Пречистої Діви Марії".
Шлях до церкви пролягав через густі букові та дубові ліси. Дорога, що вела до церкви, була нерівна. Однак чернівчани залюбки відвідували церкву, слухали релігійну службу і літурґію. Прохід через ліс, важка дорога ніби очищали людські душі. Повернувшись з церкви, люди почувалися оновленими. В народі церкву називали "Артемоновою".
Оскільки буковинська земля прилучалася до Австрії, то була призначена державна комісія, яка взяла на облік усі землі і майно, що належали церквам і храмам. А їх було чимало - 82 господарства. Було 35 скитів і монастирів, в яких постійно проживали 466 монахів і 88 монашок. Майже всі вони - прибульці з різних куточків України, Росії, Галичини. Ці відомості залишені нам істориком Вереньком, який вивчав скити і храми Буковини. (Документи знаходяться в архіві Відня).
16 лютого 1782 року церковне господарство знову оглядала комісія.
У 1783 році на Буковину прибув архимандрит - серб Гедеон Нікітич. Цього ж року церкву на Горячому Урбані було знову освячено, з цього часу церкву стали називати іменем Святого Юрія.
1 грудня 1783 року консисторією єпископів у Чернівцях було відібрано усі землі і майно, що належало церквам і монастирям, здано в оренду або продано. Частина земель була роздана безземельним християнам, які працювали при монастирях. Всі кошти, що надходили в консисторію, збиралися і в 1786 році 29 квітня був заснований Буковинський Релігійний фонд, кошти з якого розподілялися на потреби церков, на утворення духовної се-мінарії та утримання студентів.
У Першу Світову війну біля церкви на Горячій був збудований великий військовий дзот, а далі від нього - ще два, котрі й були зруйновані під час вимощення нової дороги.
Років 10 тому монастир на Горячому Урбані закріпили за Московським митрополитом при Чернівецькій митрополії, яка до-зволила знову повернутися монахам і вони, незважаючи на те, що військове укріплення було надзвичайно міцним, розбили його, ліс вирубали, побудували нові приміщення і почали господарювати на свій лад.
Така ж картина і у Вашківцях на Анниній горі. Споруджують величезні храми, навіть перехрещують дітей на російську віру. Можна подумати, що російська митрополія не відійшла від Хрещення України у 988 році.
Іван СНІГУР,
заслужений майстер народної творчостi
|
|
|
|
|
