 |
ЦИВIЛЬНИЙ МIНIСТР У ГЕНЕРАЛЬСЬКОМУ МУНДИРI
Кадровий туман над кріслом міністра оборони України розсіявся. Президент України, Верховний Головнокомандувач представив колєґії Міноборони новопризначеного міністра Євгена Марчука, подякувавши водночас колишньому міністру оборони Володимиру Шкідченку за роботу на цій посаді.
Представляючи Євгена Марчука, глава держави підкреслив: "Я підписав указ про призначення цивільного міністра оборони"...
Цей акцент Леоніда Кучми разом з дорученням "створити дійсно цивільне міністерство", а також забезпечити імплементацію закону "Про демократичний цивільний контроль над Збройними силами України та іншими військовими формуваннями" підкреслює нові кадрово-стратегічні пріоритети в системі керування Збройними силами.
Ця обставина і відіграла свою роль у визначенні кандидатури нового міністра оборони. "Ми десять років говоримо про цивільний контроль, а віз і нині там, - нагадав президент і підкреслив: - це одне з головних завдань".
Доречно зауважити, що Україна вже мала приклад цивільного міністра оборони - у 1994-96 роках на чолі військового відомства перебував Валерій Шмаров. Водночас, Євген Марчук був державним міністром з питань оборони, національної безпеки та надзвичайних ситуацій в Україні протягом майже півроку на зорі нашої незалежності 1991 року. Пізніше Євген Кирилович очолював СБУ, виконував функції віце-прем'єра та прем'єра країни, двічі обирався депутатом верховної ради, останнім часом обіймав посаду секретаря Ради національної безпеки та оборони України. Тобто, по суті, був правою рукою президента в питаннях нацбезпеки та контролю за ситуацією в силових відомствах. Напевно, тому напуття президента - "я думаю, що Марчук має достатньо досвіду, щоб забезпечити відповідне виконання обов"язків міністра оборони в нових умовах", - може служити одночасно і характеристикою новопризначеному міністру, що виконував функції високопоставленого керівника протягом майже десяти років, і своєрідним наказом для кардинальної зміни ситуації у військово-технічній сфері.
А те, що вона потребує оперативного хірургічного і стратегічного втручання, мабуть, ні в кого не викликає сумнівів. Особливо в контексті сказаного президентом: "Я ніколи не мирився і не миритимуся зі зниженням боєздатності, розхлябаністю, безгосподарністю та усім тим, що розкрилося при перевірці в Криму", - нагадав Верховний Головнокомандувач.
Досить важливим, на думку Леоніда Кучми, є і розподіл повноважень між Міністерством оборони та Ґенеральним штабом. Перше має зосередити зусилля апарату на вирішенні військово-політичних та адміністративних функцій, а Ґенштаб - на оперативному керуванні Збройними силами. Таким є стандарт, нагадав президент, в усьому світі.
У світлі такого поділу кадрове призначення Євгена Марчука є логічним і багатообіцяючим. Закріплені в Плані цілей та в Плані дій для України щодо інтеграції в НАТО обов'язкові вимоги з реформування наших Збройних сил Євгенові Марчуку відомі не з чуток. У брюссельських евроатлантичних коридорах Євген Марчук практично своя людина - йому неодноразово доводилася очолювати українські делегації і дискутувати про прийнятність натовських стандартів для нашої країни на тому чи іншому етапі. Причому розмова була, на думку очевидців, зрозумілою і прозорою - генерал армії Марчук чудово володіє англійською та німецькою мовами. У цьому разі акцент президента "на посиленні співробітництва з НАТО" виглядає як напуття-нагадування Євгенові Марчуку і керівництво до дії.
|
|
|
|
|
