Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна» Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна»Депутат Чернівецької обласної ради Ольга Кобевко виступила на сесії з різкою критикою буковинської влади. Однаково дісталося як Фищуку, голові ОДА, так і Мунтянові, голові облради.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Сміття політичне у Чернівцях Сміття політичне у ЧернівцяхПолітика в Україні – це велике і смердюче сміття. Воно одних виносить на вершини, інших кидає у політичну безодню. Ще недавно мер Львова Андрій Садовий вважався єдиним конкурентом Порошенкові на виборах президента України. І тут з’явилося сміття. Воно не тільки у Львові, а й по всій Україні похоронило рейтинги Садового і викинуло його на маргінал політики.

Ігор БУРКУТ, політолог:

МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮ МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮВпродовж багатьох років Польща виступала в Європі адвокатом України. Нині ситуація різко змінилася: низка польських політиків почала вимагати від нашої держави змінити політику національної пам'яті й прийняти той варіант історії українсько-польських відносин, який сучасна Варшава вважає "єдино вірним". А цей варіант дивним чином майже збігається з історичними стереотипами, що проповідує путінська Москва...
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
18 листопада о 12.00
скликається 42 позачергова сесія Чернівецької міської ради.
у офісі Чернівецької територіальної організації Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (м. Чернівці, вул. Сімовича, 21а) відбудеться прес-конференція народного депутата України, голови Чернівецької територіальної організації Партії Івана Рибака щодо підсумків виборів до ОТГ 29 жовтня, результатів впровадження реформ в Україні та подальших планів роботи Партії.
20 листопада о 15:00 в читальному залі Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка відбудеться історико-просвітницька година «Не підлягає забуттю».
в області відбудеться низка заходів [b]з нагоди Дня Гідності та Свободи[/b].
[b]о 14.00[/b] на Центральному кладовищі Чернівців відбудеться[b] панахида та покладання квітів і лампадок до могил Героїв Небесної Сотні та загиблих в АТО[/b].
[b]О 18.00[/b] на Центральній площі відбудеться [b]молебень за загиблими під час Революції Гідності, віче та мистецька акція за участю громадських діячів, митців області «Україна гідна свободи».[/b]
Також в районах області буде проведено цикл тематичних круглих столів.
у сесійній залі міської ради скликається 43 позачергова сесія Чернівецької міської ради.
На розгляд позачергової сесії вноситься одне питання: Про обрання секретаря Чернівецької міської ради УІІ скликання.


Календар
«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 
Партнери

Румунія проти України: сценарії воєнного конфлікту

4-07-2011, 12:39 / Коментарів: 4
Румунія проти України: сценарії воєнного конфліктуГоворячи про можливий конфлікт України з Румунією, навряд чи має сенс розглядати варіант початку повномасштабної війни з циклу «Київ бомбили, нам повідомили, що почалася війна».

Румунія проти України: сценарії воєнного конфлікту

Румунія проти України: сценарії воєнного конфлікту

Говорячи про можливий конфлікт України з Румунією, навряд чи має сенс розглядати варіант початку повномасштабної війни з циклу «Київ бомбили, нам повідомили, що почалася війна».

З іншого боку, до повномасштабного збройного протистояння Румунії з України різної інтенсивності може призвести військовий (локальний) конфлікт, який може початися за різними сценаріями. Ми бачимо три таких сценарію конфлікту, що походять з основних військово-політичних протиріч між Україною і Румунією.

Сценарій перший: військово-морський. Виникає навколо розробки Румунією шельфу Чорного моря о. Зміїний, або ж проводиться паралельно з наземною операцією.

Зокрема, з приводу о.Зміїний. Як відомо, в 2009 році Міжнародний суд ООН ухвалив рішення, що острів Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України при визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони. Таким чином, румунській стороні відійшло 79,34% спірних територій у Чорному морі (до речі, експерти прогнозували як результат цієї ситуації виграш Румунією конфлікту навколо судноплавства по Дунаю, а також посилення румунських інтересів у Чернівецькій та Одеській областях). Додамо, що на даний момент в українській акваторії Чорного моря виявлено 109 перспективних родовищ енергоносіїв, загальні запаси яких оцінюються в більш ніж 1,5 млрд. тонн умовного палива. Развіданність ресурсів, за різними оцінками, не перевищує 5% від усіх запасів, а коефіцієнт достовірності геологорозвідувальних робіт сягає 0,5-0,6, - повномасштабні роботи поблизу острова Зміїний не проводилися через територіальні суперечки з Румунією.

У той же час, Румунії дісталася частина шельфу, де розробку родовищ необхідно проводити на значній глибині, що різко здорожує роботи. Не виключено, що в ході таких робіт румунська сторона «заходить» на українську територію, де й проводить подальшу розробку родовищ. Це в кінцевому підсумку призводить до силового протистояння в Чорному морі за участю ВМС двох країн.

Другий варіант - при переростання локального «сухопутного» конфлікту в повномасштабну війну з участю двох країн, бойові дії переходять і на морі.

Порівнюючи ВМС України та Румунії, варто відзначити такі основні моменти:

1) українські ВМС чисельніша за кількістю вимпелів (26 проти 14), але програють за кількістю ударних кораблів (в румунських ВМС - їх 7, тобто половина від загальної чисельності, у ВМСУ - всього 4 одиниці), і в підсумку - за вогневої мощі (у рази).

Плюс ВМСУ - це безсистемна угруповання кораблів, здатність її до виконання єдиних завдань, - сумнівна.

Плюс, і це головне, МО Україна офіційно визнає, що на сьогодні боєздатні лише 7% (!) Кораблів та суден забезпечення ВМСУ («Біла книга - 2010. Збройні сили України», розділ I);

2) у Румунії є підводний флот, хай і у вигляді однієї ПЛ, в України - ні;

3) бойові кораблі ВМС Румунії практично не мають прийнятною протиповітряної оборони, на відміну від основних сил ВМСУ. Таким чином, румунська флот можна знищити за допомогою авіації, але тут в України свої проблеми (див. нижче);

4) Румунія має флотилію на Дунаї, що вигідно відрізняє її від України. Ці сили хоч і не вражають міццю, але здатні відчутно підтримати наземну угрупування в разі агресії з перетином Дунаю, - на першому її етапі.

Варто зауважити, що «військово-морський» сценарій румунської агресії останнім часом знайшов місце в різних обговореннях інтернет-спільнотою різних сценаріїв можливого конфлікту. Але ми б не робили ставку на цей варіант, - він цікавий з точки зору суто теоретичного обговорення питання, «хто сильніший» на морі, але навряд чи реалізуємо практично. З однієї простої причини: істотна частина надводних сил і командування ВМС ЗС України дислоковані в Севастополі. Це означає, що румуни при спробі їх знищити неминуче завдадуть удар «заодно» і по Чорноморському флоту Російської Федерації, втягнувши в конфлікт Росію, і зробивши його, таким чином, безперспективним для Румунії.

Для Румунії було б з військово-політичної точки зору логічніше продемонструвати загрозу Криму і Севастополю, не доводячи справу «до крайності», тобто не завдаючи ударів по російським військам. Це могло б спровокувати Росію під обкачуємо нею нині формулюванням «захисту своїх громадян» взяти контроль над Кримом, ускладнивши положення Україні. Таким чином, для Бухареста є сенс розглядати виключно можливість сухопутної операції. У той же час, ВМС обох сторін можуть виконувати другорядні завдання.

Проте можливі зіткнення кораблів ВМС двох країн у Чорному морі в першому варіанті цього сценарію. Але в даному випадку без потужної авіаційної підтримки ВМС України не мають великих шансів проти володіють значним ударним потенціалом ВМС Румунії. У той же час, Україна може використовувати і сили Морського центру спецпризначення ВМС ЗС України в Очакові (кол. сімдесят третій морський центр) для проведення диверсійних операцій.

Сценарій другий: «Дунайський». Привід для цього сценарію - територіальний спір навколо приналежності п'яти островів (в першу чергу - островів Майкан і Лімба) на річці Дунай. На даний час будівельні роботи на Георгіївському каналі (Румунія) змінили фарватер Дунаю, що зробило можливим судноплавство між островом Майкан і українським берегом (раніше цей шлях проходив з румунської сторони). На цій підставі Румунія пропонує зрушити держкордон до української території.

Ситуація ускладнюється жорсткою конкуренцією між українським глибоководним судновим ходом (ГСХ) «Дунай - Чорне море» і румунським Сулінським каналом. Факт у тому, що український проект відібрав у Румунії близько 70% фінансового прибутку, яку вона раніше отримувала від проходу транспортних річкових суден через румунські протоки Дунаю. Разом з різними скаргами на Україну в міжнародні організації (комітет Еспоо), румунська сторона протягом останнього часу допускає прямі агресивні дії - наприклад, коли румунська плавучий екскаватор раптом вторгається в українські територіальні води, висипаючи ківш піску на підходах до українського каналу.

У той же час, вторгнення румунських військ через Дунай (за підтримки Дунайської флотилії) в Одеську область представляється не найвдалішим варіантом для румунів, - принаймні, поки Молдова не входить до складу Румунії. Оперативного простору на лінії Рені-Ізмаїл-Вілково і далі на Арциз (враховуючи характер місцевості і необхідність форсування Дунаю), явно замало для оперативного розгортання румунської угруповання. Якої, щоправда, на українській території буде протистояти, у разі раптовості нападу, всього одна механізована бригада 6-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України.

Можна допустити варіант вторгнення на цьому напрямку, що проходить паралельно з бойовими діями в Північній Буковині. Але це також малоймовірно, враховуючи нечисленність ЗС Румунії. Швидше, в «Дунайський» сценарії мова може йти лише про прикордонні сутички.

Сценарій третій: «Буковинський». Найреальніший варіант початку збройного конфлікту між Україною і Румунією. Складається в приєднанні до території Румунії разом з Бессарабією і частини Буковини - сучасної української Чернівецької області.

Як відомо, в 1993 році МЗС Румунії направив Києву ноту, якою оголосив неправомірним Договір про режим радянсько-румунського державного кордону від 1967 року, а потім, в 1994 році, Бухарест і денонсував цей договір. З тих пір де-факто Румунія не визнає повоєнного поділу Європи, претендуючи у т.ч. і на українські території. Хоча у 2003 році Україна підписала з Румунією базовий договір про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво і взаємодопомогу з прикордонних питань, яким підтверджена лінія державного кордону, визначена в 1961 році (це відкрило Румунії дорогу в НАТО і ЄС). Договір підписано на 10 років, тобто до 2013 року, з правом подальшої пролонгації кожні 5 років. Однак на сьогодні ми чуємо від вищого керівництва Румунії заяви, що прямо суперечать змісту цього документа.

Сценарій румунської агресії з вторгненням в Північну Буковину складається з двох етапів: підготовчого і військового. Підготовчий етап проходить в даний час. Він полягає в озвучуванні вищим румунським керівництвом територіальних претензій до сусідніх держав, з метою реалізації проекту «Велика Румунія». Паралельно відбувається масова роздача румунських паспортів громадянам на територіях, на які претендує Бухарест.

Законодавчі передумови для ефективності процесу створені Бухарестом більш ніж сприятливі. В кінці 2009 року парламент Румунії прийняв нову редакцію закону про громадянство, в якій спрощений порядок надання громадянства для жителів сусідньої Молдови та України. Зокрема, стаття 37 цього закону говорить: «Іноземні громадяни та особи без громадянства, які були позбавлені румунського громадянства до 22 грудня 1989 року по різним, незалежним від них причин, а також їхні нащадки, мають право на повернення громадянства Румунії». Тобто, згідно з цим положенням, одержати румунське громадянство мають право всі мешканці Чернівецької області до Дністра, чиї батьки (або бабусі-дідусі) до 28 червня 1940 проживали в цій місцевості і були громадянами Румунії.

Зауважимо: за деякими даними українських держструктур, бум на румунське громадянство в регіоні пройшов ще на початку 2000-х рр., зараз ж пом'якшення умов провокує його повторення (стимул тут зрозумілий: паспорт Румунії як члена ЄС дає можливість вільно пересуватися по Європі, що робить його бажаним навіть для тих громадян України, хто і близько себе не уявляє румуном, і не відчуває ніякого культурного єднання з «історичною батьківщиною»). Крім того, кількість членів комісії дирекції видачі громадянства, що розглядають заявки на отримання румунського паспорта, з 2010 року було збільшено з восьми до п'ятнадцяти, що має підвищити швидкість розгляду заявок, також для цього відкриті і додаткові філії дирекції в східних районах Румунії.

Говорити про конкретні результати цього процесу проблематично: кількість розданих на українській території румунських паспортів не вкаже ніхто. Румунська сторона на 2010 рік визнала роздачу не більше 4 тис паспортів, в ЗМІ з посиланням на «непублічні» дані СБУ називалася цифра понад 50 тис (незрозуміло, що означає «більше» - і 150 тис, і 250 тис, і інші великі цифри підходять під це визначення). У реальності це означає, що Київ навіть приблизно не знає, з проблемою якого саме масштабу має справу. А тому прозріння в підсумку загрожує бути досить неприємним.

Таким чином, створюються умови для вторгнення румунських військ на «свою» територію (зауважимо, населену невідомою кількістю громадян Румунії, які на тлі української кризової дійсності цілком здатні підтримати «окупантів»). При цьому фактично для захоплення Чернівецькій області цілком достатньо мінімальної військової сухопутної угруповання при умовності скритності її зосередження в прикордонних районах і раптовості вторгнення.

При цьому зауважимо: за всі роки незалежності України не відомі випадки оперативної перекидання українських військ в прикордонні райони в разі скупчення військ будь-якої сусідньої країни поблизу кордонів (наприклад, в ході навчань, або ж без формального приводу - а такі випадки були навіть протягом останніх років ). Можна робити висновки, чи може Румунія зосередити військове угруповання для вторгнення в Північну Буковину з тим, щоб Україна не прийняла запобіжних заходів.

Між тим, аналіз показує, що на тлі відсутності військ з української сторони румуни можуть взяти під контроль територію, на яку претендують, за допомогою, наприклад, всього лише такого комплекту військ (вказані старі найменування):

- 313-й розвідувальний батальйон;

- 1-я механізована бригада "Argedava";

- 2-а піхотна оперативна бригада "Rovine";

- Окремі артилерійські дивізіони;

- 53-й змішаний зенітно-ракетний полк "Trophaeum Traiani".

Зрозуміло, за підтримки армійської авіації.

Удар, очевидно, варто наносити безпосередньо на Чернівці. На захід розташовані Карпати, для дій в яких у складі ЗС Румунії є окремі гірськострілецькі батальйони і гірськострілецька оперативна бригада "Sarmizegetusa" зі штабом в Брашові, але діяти з гір (хай і не самих важкопрохідних) на рівнину чи розумно - виникає питання перекидання важких озброєнь та організації постачання.

З української сторони румунської угрупованню буде протистояти ОДИН окремий механізований полк 13-го армійського корпусу, дислокований в цьому районі (ну і плюс підрозділи Прикордонних військ, озброєні легкими стрілецькими озброєннями). З маленьким уточненням: румунські війська - а це контрактні військовослужбовці (Румунія відмовилася від призову в 2007 році) - підготовлені за стандартами НАТО, на тлі українських військ, укомплектованих солдатами-строковиками, з сумнівним рівнем бойової підготовки.

Наскільки оперативно зможе зреагувати українська військова авіація, наскільки вона зможе ефективно діяти в умовах протидії не вражаючою з озброєння, але непогано підготовленої румунської ППО, і, саме головне, які саме бойові завдання зможе виконувати у протидії румунському сценарієм, - також велике питання.

Таким чином, взяти в ході раптового збройного вторгнення під контроль Чернівецьку область румунам навряд чи буде складно. Питання в тому, як далі поведе себе вище військове керівництво України.

Якщо воно перейде до дипломатичного варіанту вирішення конфлікту, війну можна вважати для Україні програною. Румунії буде легко провести в екстреному режимі референдум на захопленій території, і надати світові результати не на користь Україні. Далі не визнавати законність переходу Північної Буковини до складу Румунії може хто завгодно, і як завгодно довго - де-факто це буде румунська територія, яку мирним шляхом Бухарест не віддасть ніколи.

При цьому так зване «міжнародне співтовариство» буде всіляко закликатиме сторони вирішити ситуацію «мирним шляхом». І ці заклики цілком влаштують Румунію, яка їх може ігнорувати при тому, що вони будуть нав'язувати Україні. Адже в цьому випадку вибивати агресора з окупованої (а після референдуму - вже просто «спірною») території буде означати для Києва - нападати. І ця позиція буде ніяк не на користь України.

Якщо ж Київ зважиться на відбиття агресії, то у нього теоретично є шанси вибити румунські війська з української території. Але - суто теоретично. Оскільки викликають певні сумніви професійні навички особового складу частин і підрозділів, на які українське командування може робити ставку при проведенні подібної операції (це в першу чергу, зрозуміло, частини і підрозділи 13-го армійського корпусу, армійської авіації, ВПС, і аеромобільні і повітряно- десантні підрозділи 6-го і 8-го АК).

При цьому варто врахувати важливу деталь - здатність Збройних сил України до оперативної перекидання військ в район конфлікту. А ця здатність укупі з можливостями організувати в бойових умовах забезпечення своїх частин і підрозділів також під чималим сумнівом (грандіозні шоу на кшталт комплексних навчань «Взаємодія-2010» у минулому році не повинні особливо обнадіювати - вони попередньо готувалися місяцями). Таким чином, якщо Україна зважиться на відбиття агресії, швидше за все, це буде виглядати не як швидкоплинний конфлікт, а складається з етапів:
Вторгнення румунських військ і взяття під контроль української частини Буковини, організація оборони;
Перекидання частин і підрозділів ЗСУ в район конфлікту;
Початок українським військовим угрупованням операції з метою вибити румунські війська за кордон. (При цьому варіант переходу бойових дій на румунську територію навряд чи варто розглядати - в України не вистачить резервів для ведення затяжного конфлікту на тлі відсутності можливості нанесення потужних ракетних і авіаударів по румунській інфраструктурі та комунікаціям.)

Це не самий вдалий для України варіант, - якраз за вказаною вище причини (можливість для Румунії провести деякі заходи на окупованій території, і реакція «міжнародного співтовариства» із закликами вирішити ситуацію без застосування сили). А тому висновок один: передбачити результат подібного конфлікту вельми проблематично, навіть якщо українське військово-політичне керівництво буде прагнути покарати агресора з застосуванням ЗСУ.
Джерело: Дмитро Тимчук, "Хвиля"
СХОЖІ НОВИНИ:
5 липня 2011 11:28 - chas з написав(ла): в матеріалі
Догралася Україна до самого краю
5 липня 2011 12:08 - тайняк з написав(ла): в матеріалі
А що на то кажуть наші доблесні хорошковські спецслужби? Вони, видко, лише на Москву заглядають, а під носом ніц не бачать!
6 липня 2011 18:04 - chas з написав(ла): в матеріалі
кщо це правда то державі прийшов повний кінець
6 липня 2011 20:58 - mysliwy з написав(ла): в матеріалі
Ось так! Як Румунію до ЄС прийняли, то вона знову "Романиа Мара". А червень 1940 року не згадуєте?
Образити нікого не хотів.
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"