 |
ОПРИШОК ДУХУ ЧОРТОРИЙСЬКОЇ БУКОВИНИ
Саме такими словами звеличували відомого кіноактора, сценариста, режисера - Івана Миколайчука. Творчий вечір з нагоди 62-ої річниці від Дня народження відбувся у фойє кінотеатру, що носить ім'я славетного митця. За підтримки обласного крає знавчого музею та музею-садиби Івасюків була зорганізована зустріч рідних, друзів, знайомих, журналістів та громадськості.
Залу прикрашала виставка фотографій члена Спілки фотохудожників України М. Михалатюка. Світлини, на яких вічним променем застигли миттєвості Іванового життя, були, як і саме воно - чорно-білими...
Якщо сказати, що згадували його добрим словом, - означає, не сказати нічого. Адже Іван Миколайчук - незбагненно велична постать світового масштабу і доленосна особистість на скрижалях золотої епохи в українському кіномистецтві.
Він зробив свій внесок і як пошановувач музики, як натхненник тріо "Золоті ключі". Не даремно в колі, яке встигло стати родинним у залі, згадали кінострічку "Повернення Батерфляй". У ній слово, думка, пісня, мелодія і любов до них є великою силою і нині. І зараз співають для Митця і про нього. На знак шани і пам'яті про Івана, який живе промінчиком своєї аури у наших серцях, світлими біополями та біострумами на портретах його друзів. Зокрема, п. Івана Снігура, у якого зберігається чимала колекція полотен. Крім того, майстер часто згадує, як вони з Миколайчуком пліч-о-пліч створювали 6 кіношедеврів. Час минув. Але пісня, як і сам Іван Миколайчук, - невмируща. Співачка Валентина Човган заспівала пісню, яку вперше почула в Канаді:
Гори Карпати -
нетесаний камінь.
***
Тебе, рідний краю,
До болю кохаю.
Навік полонив ти мене.
Такому коханню
Навік не зів'яти...
Марія Євгеніївна Миколайчук подякувала всім, хто прийшов вшанувати пам'ять Івана Миколайчука. Біль ще десь щемить в куточках душі, проте пані Марія сподівається, що на українській землі ще народжуватимуться такі люди, як Іван Миколайчук. А наступникам і нащадкам до музею подарувала книгу "Поетичне кіно. Заборонена школа".
Галина ДРОБОТ
|
|
|
|
|
