 |
ПОПЕРЕДУ - ІРАК
Україна посилає війська до Іраку, Леонід Кучма та Віктор Янукович набирають чергові бали у стосунках з Америкою, Британією та Польщею, а радикальна опозиція вже вкотре розписується у своїй любові до тоталітаризму. Такий висновок випливає з голосування за Закон про направлення українського військового континґенту до Іраку, яке відбулося у верховній раді 5 червня. За це рішення проголосували 273 депутати; йдеться про тих, хто належить до фракцій більшості, про 8 позафракційних депутатів, а також про 39 членів фракції "Наша України" та трьох членів БЮТ. Жодного голосу за закон не було віддано представниками комуністів та соціалістів, натомість більшість опозиції голосувало проти.
Відповідно до попередніх планів, у Ірак буде спрямована бригада у складі 1600-1700 осіб, до якої ввійдуть два механізованих піхотних батальйони. Передбачається, що український контингент буде дислокований у польському секторі в Іраку. Українці будуть представлені на посадах заступника командира багатонаціональної миротворчої дивізії й заступника начальника штабу цієї дивізії. США, за словами секретаря РНБОУ Євгена Марчука, обіцяють компенсувати дві третини з 69,4 мільйонів гривень витрат України на направлення військових до Іраку.
Взагалі, це був день Марчука: ґенерал демонстрував себе як розважливого і прагматичного політика, котрий ставить національні інтереси вище за чиїсь забобони і партійні догми. Він, зокрема, зазначив, що іракська місія "відповідає національним інтересам України", оскільки "Україна не повинна замикатися тільки у своїх кордонах, а її національні інтереси виходять далеко за межі европейського реґіону". Крім того, зазначив Марчук, "навіть тимчасова присутність українських військових в Іраку дозволить нівелювати проблеми залучення українських компаній до відбудови Іраку... Пріоритет на відновлення Іраку буде відданий тим країнам, які беруть участь у стабілізаційних процесах. Якщо Україна не візьме участь у миротворчій операції, то жодна українська компанія не візьме участь у відбудові Іраку".
Тим часом пиріг чималий: на першу фазу відновлення Іраку вже виділені понад 5 мільярдів доларів, і навіть якщо бодай один відсоток з них дістанеться українським компаніям (серед претендентів - "Укрбуд", "Новокраматорський машинобудівний завод", "Укратрансбуд", "Стирол", "Нафтогаз України", "АвтоКрАЗ", "Укрресурси" та інші), то це буде непогано.
Звісно, скептики можуть зауважити, що Євген Марчук тільки говорив про національні інтереси України, а мав на увазі щось зовсім інше; що парламентська більшість проголосувала, не задумуючись, за командою з президентської адміністрації; що ті долари не потраплять у більшості до рядових працівників, а осядуть у сейфах директорів заводів, президентів фірм і просто олігархів. Все це вірно. Але яку альтернативу цьому запропонувала опозиція?
Стандартну. Наче й не минуло три місяці. Наче не розпалася на друзки тоталітарна імперія Саддама. Наче ООН не дала санкцію на повоєнну реконструкцію Іраку, наче не стали відомі всьому світові жахливі подробиці нищення сотень тисяч іракців спецслужбами режиму, скинутого антисаддамівською коаліцією. Петро Симоненко говорив про американську аґресію. Олександр Мороз - про поганого Кучму. Юлія Тимошенко... Варто процитувати дещо з її виступу: "Я хочу спростувати, що це захищає національні інтереси України. Українці ніколи мародерами не виступали, й ділити те, що належить іншим націями - це не наша справа... Якщо наші хлопці були там, де знищувався суверенітет, то вони ніколи не ставали на бік окупантів... І про мораль. Розмовляти з політиком про мораль - те ж саме, що розмовляти з людожерами про веґетаріанство. Коли не знаєте, яке приймати рішення, то звертайтеся до Біблії: не роби іншим те, що не хотів би, щоб робили тобі. Чи ви хочете, щоб в Україні було те, що в Іраку?"
Боюсь, що твердження про українців, котрі ніколи не були мародерами чи не слугували окупантам (дуже різним), якось не корелюються з реальністю... Але справа не в тому. І навіть не в тому, чи дійсно вважає Юлія Тимошенко сама себе людожеркою. Принаймні, з її слів про політику і мораль логічно випливає: "Я - людожерка! Я - аморальна!" Головне інше. Абсолютно ясно, що акції "Україна без Кучми" і "Повстань, Україно!" провалилися. Українське суспільство розчароване. І владою, і опозицією. Тож давайте проведемо соціологічне опитування: бажають чи ні громадяни України, щоб 81-а десантна і 101-а повітряно-штурмова дивізії США зробили на Печерську ту роботу, яку вони зробили у Багдаді? Чи буде у такому разі масовий опір з боку Збройних сил України? І чи вірять згадані громадяни, що Юлія Володимирівна сама чи вкупі з кимось змінить на краще ситуацію в Україні?
Боюся, що цього разу мали рацію ті члени фракції БЮТ, котрі свідомо порушили дисципліну: Анатолій Матвієнко, Степан Хмара і Андрій Шкіль. А також Віктор Ющенко, котрий нарешті начхав на "професійних українців" (насправді - щирих "совків" зі своєї фракції, котрі досі воюють з Америкою) і проголосував за українську участь у підтриманні порядку в Іраку. Принаймні, вони продемонстрували, що Заходу є з ким мати справу в Україні, крім Кучми, Медведчука та Януковича, і що ритуальні ридання над долею "бідних українських солдатиків" їх не обходять. "Якщо ми бережемо наших вояків від реальної бойової роботи, то чого вони тоді варті?" - зауважив депутат Тарас Чорновіл. Свята правда. Крім того, досвід Іраку для вітчизняного офіцерства просто безцінний. Адже саме там можна наочно побачити, що і як слід робити з паскудними диктаторами.
Сергій Чалий
|
|
|
|
|
