12 червня 2003
|
|
|
Випуск № 24 (4029) 12 червня 2003 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
Події. Аналітика
Медіа депо
Історія
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Майже рік тому, у травні 2002 року у Чернівцях сталась жахлива подія, яка привела в шоковий стан не лише громадськість всієї України, уповнова-женого з прав людини верховної ради Ніну Карпачову, але й всю цивілізовану Европу, до якої ми так показово "пнемося". Тоді троє співробітників УМВС м.Чернівці без жодних доказів і слідчих дій, вибиваючи необхідну для себе інформацію та застосовуючи нелюдські ґестапівські тортури, за декілька годин зробили калікою ІІ групи невинного молодого чернівчанина, 25-річного Олександра Кирилюка... 43-річному кіцманчанину Василю Статкевичу, водію місцевого підприємства ВАТ "Сервісхімія", у самому поганому сні не могло привидітись, що з ним теж може трапитись майже подібне. І теж одного травневого дня, але вже 2003 року і не десь, а у себе в будинку. Василь Статкевич пропрацював на своєму підприємстві водієм самоскида ЗІЛ-130 понад 20 років. Але взаємовідносини з шефом "Сервісхімії" - Григорієм Ковальським - явно не складалися. Як випливає з свідчень нині потерпілого В.Статкевича нашій ґазеті, начальник останнім часом вимагав від нього звільнення з роботи "за власним бажанням". Чому? За словами В.Статкевича, коли підприємство почало розвалюватись на очах, він, маючи на руках майновий пай, почав просити шефа, щоб той продав йому зароблений потом і кров'ю ЗІЛ. У силу "різних причин" цього не сталось... 23 травня ц.р. В.Статкевич, за вказівкою шефа, допомагає завантажити на машину покупцям із Заставни кілька "коробок передач" з непридатних до експлуатації ЗІЛів, а наступного дня дізнається, що у райвідділі міліції лежить доповідна директора "Сервісхімії" про те, що ці "коробки передач"... поцуплені водієм, тобто НИМ! Вранці 24 травня, біля воріт підприємства Василя Статкевича без жодних пояснень садять у машину співробітники міліції і везуть до Кіцманської райлікарні, де йому міряють артеріальний тиск і відпускають додому. Зі скарги дружини Василя Статкевича - Ольги Василівни - до прокурора Чернівецької області та обласної орга-нізації "Громадський контроль": "24 травня, у суботу, надвечір у нашу квартиру ввірвалось двоє міліціонерів. Не представившись, хто вони, і не показавши посвідчення, одразу накинулись на мого чоловіка Статкевича Василя Івановича, який сидів на дивані і дивився телевізор. Вони заломили руки, одягли наручники, кинули на підлогу. Били і копали ногами, били по голові, у чоловіка потекла кров з вух і з рота. Я з неповнолітнім сином Статкевичем Сергієм Васильовичем - кричали і благали міліціонерів не бити чоловіка і тата мого сина. Міліціонери сказали, що ми на це маємо право, аж тепер йому буде "п...ц". Міліціонери не давали пощади, били його об стіну, аж відпадала штукатурка на стіні і мало не розбився телевізор. Один з міліціонерів вдарив мого неповнолітнього сина в обличчя і груди, щоб не кричав "не бийте тата!". У квартирі був сильний крик, гармидер. Міліціонери виволокли мого чоловіка босого до машини і далі продовжували бити..." Із заяви свідків-сусідів Міністру внутрішніх справ України п.Смірнову, начальнику УМВС у Чернівецькій області п.Плав'юку: "...Ми побачили, як ці двоє людей виволокли босого, побитого, в наручниках нашого сусіда Статкевича Василя Івановича. Ми були шоковані побаченим. Все це відбувалось на очах більше десяти людей, серед яких були малолітні діти. На наші обурливі запитання: "За що Ви його побили, одягли наручники і чи маєте ордер на арешт?" сержант відповів, що має на це право. На наше прохання чоловік у цивільному дозволив синові потерпілого принести йому взуття. Потім потягли побитого до машини." Із скарги прокурору області, потерпілого Василя Статкевича: "...привезли мене у міліцію, завели у коридор і знову безпощадно били ці ж міліціонери. Мене примусили писати і далі били, копали ногами. Що я писав - не пам'ятаю. Я втрачав пам'ять..." Із заяви прокурору області неповнолітнього сина потерпілого - Сергія: "З міліції вийшов мій побитий тато. Запухле обличчя, запухлі руки, побиті ноги. З вуха текла кров, він не міг сам йти. Ми з бабою - Статкевич Марією Василівною - повезли тата на обстеження. Черговий міліції Смерека не хотів давати направлення на судмедекспертизу. ...З великими зусиллями ми добилися направлення..." Із заяви прокурору області матері потерпілого - Марії Василівни: "...Я найняла машину і відвезла сина в лікарню на обстеження. У лікарні був сержант, який побив сина і єхидно сміявся. Під тиском міліції мого сина не положили у лікарню. Він цілу ніч не спав і стогнав від болю. 25.05.2003 р. о 6 год. ранку синові стало погано після побиття. Викликали "швидку допомогу". З інтерв'ю потерпілого Василя Статкевича ґазеті "Час": "Я добу не міг спати. Викликали "швидку". Привезли і кажуть: "Пий горілку з таблетками і все тобі пройде". А у понеділок вже поїхав у Чернівці. Зробили мені екпертизу на Мусоргського,9. Направлення давав черговий міліції у Кіцмані. - На Фастівську положили без проблем? - Трохи було. Телефонували з Кіцманя, щоб мене у лікарню не клали. А потім приходили тричі сюди. Перший раз прийшли до лікарняної палати. Я якраз прийняв ліки. Дуже боліла голова. Того, що прийшов, я бачив ніби у мряці... Він лиш представився. До розмови приєднується тесть потерпілого, який ночував у лікарні: - Це був заступник начальника Кіцманського райвідділу міліції. Я попросив, щоб він вийшов і більше не приходив. Потім вони ще два рази приходили до керівництва лікарні. Спочатку зятя тримали у травматологічному відділі. Хотіли виписувати. Потім лікарі видно налякались представника "Народного контролю" і перевели його у нейрохірургічне відділення, де він лежить і нині. Василь Статкевич: - Виявилось, що тут спочатку зникла моя історія хвороби, заведена у відділенні. З'явилась вона потім через кілька днів. Може щось там міняли, переписували, бо я ж не бачив, що там взагалі писалось. Минулого четверга хотіли виписати. Говорили, що вже можу ходити. - Яке тепер самопочуття? - Велика втома. Дуже болить голова і ноги. Трохи пройдуся і болять. Все віддає жаром. Можу ходити лише з милицями. - Як Ви можете назвати те, що з вами сталось? - Мають вони зв'язки... Брат мого начальника довго працював у районній міліції... - За своє життя, життя родини не побоюєтесь? - Чого я маю боятися? Що я зробив??? Відверто кажучи, коли взявся проводити журналістське розслідування цієї далекої до завершення та справедливої розв'язки історії, і особисто переконався, у якому жахли-вому стані перебуває потерпілий, для мене стало досить прозорим те, що Василю Статкевичу навіть у Чернівцях НЕ БАЖАЛИ РОБИТИ реальної судмедекспертизи через тиск із Кіцманя. Зрозуміло, що будь-який офіційний висновок про побої середнього, а тим більше важкого ступеня автоматично ОЗНАЧАВ БИ про порушення кримінальної справи проти нелюдів, які паплюжать міліцейську форму. Це - як мінімум. Тому все звелось до легких тілесних ушкоджень, типу "забою м'яких тканин грудної клітки", "поверхневих пошкоджень гомілки" і т.п.. Щоправда, після того як до справи приєднались активісти організації "Громадський контроль", лікарі нейрохірургічного відділення лікарні "швидкої допомоги" м. Чернівці (на Фастівській) замовили у діагностичному Центрі комп'ютерну томографію черепа і головного мозку потерпілого. Попри всі загадкові для непосвяченого журналіста наукові терміни читаю висновок: "КТ- ознаки енцефалопатії. ЕЕД при обстеженні 12,0 м3в". Іншими словами, як пояснив мені один знайомий лікар, це може спричинити до порушення роботи кінцівок, роботи всіх внутрішніх органів і загального розвитку людини, в кінцевому результаті - до розумової відсталості хвороби Дауна. Інший висновок про результати обстеження побоїв кіцманського водія, кореспонденту "Часу" та представнику "Громадського контролю" Івану Мельничуку навідріз відмовився дати на ознайомлення завідуючий відділом експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Чернівецького бюро судмед-експертизи Юрій Дєдов. Смішно, але свою відмову цей пан-експерт арґументував одним із пунктів наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року, і відсилав нас... за дозволом, до тих, хто давав направлення на обстеження. Нагадаю, що це направлення під неймовірним тиском потерпілому дали... у Кіцманському райвідділі міліції. Редакції "Часу" вдалось взяти коментар у керівника УМВС в Чернівецькій області, начальника управління Василя Плав'юка. Незважаючи на всю зайнятість (в області працює перевірка МВС України), він сказав, буквально наступне: "У Кіцмані проводиться наша перевірка. Попередня перевірка відкидала всі позови Статкевича. Більше того, прокуратурою Кіцманського району проти нього порушено кримінальну справу за... здіснення опору працівникам міліції. Все те що він заявляв, про побиття, переломи - все це не підтверджувалось (!). Це - висновки перевірки місцевої міліції і прокуратури, але коли я отримав колективну заяву, дав доручення провести службову перевірку силами апарату особового складу нашого обласного управління. Тому про ці результати я поки говорити не можу". Залишимо (поки-що) першу реакцію пана Плав'юка без коментарів. Оскільки тепер справа побиття Василя Статкевича - чекає адекватної реакції прокуратури та вищого міліцейського відомства, до яких звернулись свідки нелюдського поводження міліціонерів. Але до наших читачів буде одне невеличке прохання: не живіть байдужими - бо все, що відбувається з нами, громадянами України, це не захоплюючий детектив чи страшний сон, а сумна правда нашого реального життя. Життя в "Україні з Кучмою"...
Сергій ЗАРАЙСЬКИЙ
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Design © |
||||
