 |
ПРАВА ЛЮДИНИ
ЖИТТЯ ПО ІНШУ СТОРОНУ "КОЛЮЧКИ": БУКОВИНСЬКІ СПЕЦЗАКЛАДИ ПРИГЛЯДАЮТЬСЯ ДО ЄВРОПИ
У світлі задекларованих змін, які зобов'язалась здійснити Україна перед Европейським співтовариством, бажаючи стати повноправним її учасником, чимало болючих питань стосувалось (і стосується) реформації нашої пеніцітарної системи. Тобто тих установ, які ми звично називаємо "тюрягами" або "зонами". І що дивно, але світло в кінці цього "тунелю", побудованого ще за часів совєтських ГУЛАГів і Соловків та перенесеного на безкраї простори колись "єдіной і нєдєлімой", на 13-му році Української Незалежності починає пробиватись все яскравіше. Принаймні, до такого висновку дійшов кореспондент "Часу", який у стінах Чернівецького слідчого ізолятора (СІЗО) цього тижня дещо побачив "зсередини" і поспілкувався з т.в.о. начальника відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернівецькій області Олегом Івановим та начальником згаданої на Соборній площі установи - Анатолієм Сухарем.
Олег Іванов:
До структурного відділу департаменту у Чернівецькій області входять дві установи. Це - Сокирянська виправно-трудова колонія посиленого режиму та Чернівецький слідчий ізолятор. Крім того, у кожному районі є підрозділи кримінально-виконавчої інспекції, які займаються виконанням покарань, пов'язані з позбавленням волі.
22 квітня наш департамент відсвяткував п'яту річницю з дня свого заснування, коли, було проведено відокремлення кримінально-виконавчої системи від загальної системи УМВС. Тепер прийнято новий виправно-трудовий кримінально-виконавчий кодекс, і, після його вступу в дію з 1 січня 2004 року, готуємось здійснити багато організаційних змін у системі наших установ.
З урахуванням пропозицій територіальних підрозділів, департаментом підготовлено план подальшого реформування усіх напрямків кримінально-виконавчої системи області, аж до 2010 року. Там враховано наближення і до европейських стандартів щодо утриманні спецконтингенту, так і робота з особовим складом, підвищенням його кваліфікаційного рівня.
- Таким чином, чи можна говорити, що на законодавчому рівні Україна у системі виконання покарань наближується до певних европейських стандартів?
- Так, звичайно. Ця робота проводиться постійно. Установи департаменту в Україні вже чотири рази відвідували експерти Ради Европи. У Чернівцях вони нещодавно працювали у психіатричній лікарні, побували у кількох міліцейських установах. Ми повинні бути постійно готовими до таких перевірок, якщо йдемо до цивілізованого світу і його стандартів.
- Яка загальна кількість ув'язнених в Чернівецькій області і які на сьогодні умови їх утримання?
- У Сокирянській виправній колонії на сьогодні утримується понад 1300 осіб, здебільшого на посиленому виді режиму. З цієї кількості 98 чоловік знаходяться у так званих "дільницях поселення". Це особи, які твердо стали на шлях виправлення і за клопотанням керівництва колонії судом було пом'якшено вид покарання. Наказом департаменту, на території цієї колонії також створено ізольовану дільницю тюремного ув'язнення (камерна система) для тих, хто здійснив особливо тяжкі злочини.
Що стосується Чернівецького слідчого ізолятора (СІЗО), то тут знаходиться близько 500 осіб. Щодо умов утримання, то постійно проводиться робота з їх покращення, однак ми відчуваємо нестачу коштів в цьому плані. За великим рахунком, якби у наявності були кошти, необхідно було б збудувати новий слідчий ізолятор, який би відповідав не австрійським стандартам двостолітньої давності, а стандартам 21 століття.
Тих коштів, які, як правило, заробляє слідчий ізолятор самостійно, теж не вистачає. Цих прибутків вистачає на певне покращення харчування та здіснення косметичних ремонтних робіт.
Умови утримання у слідчому ізоляторі побудовані на камерній системі. Умови, звісно,, різні - від чотиримісних камер до двадцятимісних. Але тепер повністю дотримуються норми щодо надання спальних місць згідно кількості утриманих людей, також дотримується встановлена законодавством норма площі на одного утриманого чи засудженого - 2,5 кв. метри. Причому це як в СІЗО, так і в Сокирянській виправній колонії. Утримані забезпечуються щоденним триразовим гарячим харчуванням. Реґулярне миття в лазні, заміна постільної білизни - все згідно нормативів.
- А як щодо контактів з родичами?
- У Чернівецькому СІЗО щодо цього є певні питання, оскільки це - ізолятор. Тобто поки людина не засуджена і вирок не вступить у законну силу, дозвіл на побачення дає виключно відповідний правоохоронний орган, який порушував кримінальну справу.
У в'язниці існують певні стандарти побачень для різних видів режимного утримання. Як правило, це короткочасні побачення один раз на місяць, а тривалі побачення, згідно ще старого кодексу, дозволяються лише 1-2 рази на рік. Передачі з дому в СІЗО дозволяються двічі на місяць, а в колонії - в залежності від виду режиму - дещо рідше. Але хочу сказати, що на сьогоднішній день було би що возити родичам ув'язнених. Ось нещодавно ми проаналізували ситуацію - менше половини засуджених отримують з дому якісь посилки чи передачі. Ще менше - до них приїжджають на побачення. Напевне, все це через скрутний фінансовий стан людей, особливо тих, хто "сидить" з віддалених областей України.
- До речі, а скільки ув'язнених перебуває у Сокирянській "зоні" з інших областей України?
- Є, звісно, багато з Буковини, але переважна більшість з інших реґіонів.
- Цікаво, чи на є сьогоднішній день такі у цій колонії, хто проходили свого часу по гучним справах, як це було, наприклад, з колишнім лідером "Білого братства" Юрієм Кривоноговим?
- Ні, немає. Справа у тому, що у Сокирянській колонії запроваджено посилений режим для осіб, які вперше скоїли тяжкий злочин. Тобто "затятих" рецидивістів не має і не може бути. Вони відсиджують у інших областях. Але це не означає, що у Сокирянській в'язниці нема "серйозного" контингенту. Адже там люди, хоча і мають першу судимість, але сидять за вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, розбої, вимагання і таке інше.
- Скільки у наших тюрмах сидить злочинців, які засуджені до найвищої міри покарання?
- Я вже казав про дільницю тюремного ув'язнення в Сокирянах. Там на сьогодні утримується до 40 осіб, засуджених за вбивства при обтяжуючих обставинах. При старому Кримінальному кодексі чимало з них були б засуджені до вищої міри покарання.
- А як із тенденцією, що з відміною нашою державою смертної кари важких злочинів стає більше?
- Дивіться, наша "посилена дільниця" у Сокирянах створена буквально у цьому році,, але поповнюється вона, на жаль, досить стрімко. Довічне ув'язнення - це теж окрема тема для розмови. Є ж такі, що вбивали двох і більше осіб. Раніше до них однозначно застосовувалась смертна кара. Можливо, це не зовсім точна цифра, але нещодавно в Україні було майже 900 осіб, які відбувають довічне ув'язнення. На Буковині серед таких - чотири особи, які нині утримуються у Чернівецькому СІЗО.
- Багато скарг нині надходить від тих, хто сидить під слідством?
- Більшість скарг стосується процедури ведення кримінальних справ та рішень судових інстанцій. Але трапляються скарги і на персонал нагляду, але якихось надзвичайних випадків, на щастя, тепер не зустрічається.
До розмови приєднується начальник слідчого ізолятору м. Чернівці Анатолій Сухар, якому задаю перше запитання: - Чи застосовуються на сьогодні тортури або фізична сила до ув'язнених СІЗО?
- У вересні 2002 року прийнятий новий Кримінальний кодекс, де чітко реґламентують відповідальний характер наглядового персоналу щодо ув'язнених і тих, хто перебуває під слідством. Але, що найголовніше, з відокремленням нашої системи від МВС дійсно стались позитивні зрушення у цьому плані. Тобто ситуація міняється на краще.
- А як на сьогодні з державним фінансуванням СІЗО?
- Це постійна і нагальна проблема. Справді, ми ж виключно бюджетна установа, і те виробництво, яке ми маємо на території ізолятору, не дає можливості забезпечити нас усім необхідним. Хоча на сьогоднішній день ми вже заробили майже 10 тисяч гривень чистого прибутку. В СІЗО, наприклад, є невеликі цехи з виробництва металічної сітки різних розмірів і конфіґурацій, ящикової тари, виготовлення плінтусів під замовлення місцевих фірм тощо. Ув'язнені працюють лише з 9 до 18 години, враховуючи годину обідньої перерви. Але, головне, працюють лише ті, хто сам цього бажає. Якщо такого бажання нема - ми не маємо права примусити працювати.
Ось у мене є довідка на червень місяць по нашому фінансовому забезпеченні. І цих коштів, звісно, не вистачає. Маємо ще й борг перед заготівельниками продуктів харчування, який на сьогодні складає 97 тисяч гривень. Добре, що налагодились нормальні зв'язки з керівниками кількох сільгосппідприємств, з якими ми продовжили угоди на харчові заготовки для СІЗО. Ось ми зараз пройдемось, і ви побачите - на складах у нас є перловка, горох, пшеничне борошно, м'ясо, олія, цукор, чай, сіль, яйця, чимало овочів. Тобто ті основні продукти, необхідні для підтримання життєдіяльності організму. Маємо своє міні-господарство, яке також нас сильно виручає. Може скажу крамолу, але я б дуже хотів, щоб у наших звичайних лікарнях годували хворих хоча б так, як ми своїх ув'язнених.
- Спонсори допомагають?
- Звичайно, нам періодично допомагають церкви, монастирі. Але у мене, як керівника такої установи, є принцип: не можна бути жебраком. Коли ходити з простягнутою рукою, до цього можна звикнути. Розраховувати лише на когось - не вихід із ситуації. Я би хотів хоч трохи від цього відмовитись. Хочу, щоб ми своєю роботою себе годували. І так само Україна не повинна просити грошей по світу, а намагатись відродити власне виробництво. Я - палкий прихильник цього.
- Які вікові категорії "мешканців" СІЗО?
- Від 14 до 70 років. Багато молодих людей віком 20-25 років. Серед майже 500 ув'язнених Чернівецького СІЗО - близько 30 жінок, до 25 чоловік - неповнолітні. Більшість з них, щоправда, перебуває під слідством. Але є й такі, що тривалий час відбувають покарання. У будь-якому випадку ми зобов'язані відноситись до них, як до повноцінних і повноправних громадян України.
- Цікаво, чи тікали засуджені з вашого СІЗО?
- Траплялось... Щоправда, останній такий випадок був у 1993 році. Тоді втекло семеро чоловік, які проходили по справі групового вбивства. Звісно, їх потім затримали, але з режимної території вони вибрались. Ми тоді добре врахували свої прорахунки...
...Є великою помилкою, що за стінами в'язниці закінчується всяке людське життя. Оскільки функція такого спецзакладу полягає у перевихованні порушників закону, у камерах засуджених є навіть телевізори, у СІЗО - своя бібліотека. Старенька, щоправда, але навіть ті книги зачитуються "до дірок", бо їх зміст тут розуміється зовсім по-іншому. На території "зони" - охайна церковна капличка, а навколо,(о, диво!) --справжнісінький яблучно-грушевий садочок. Не хочеться вірити, що майже ідеально прибрана територія СІЗО, склади, технічні і виробничі приміщення, вилизані "до блиску" медичні кабінети та постійно лунаюча радіо-попса на "зоні" - наслідок тимчасового марафету, здійсненого до чергової столичної перевірки. Може таки справді щось міняється, якщо не у державі, то, принаймні, у наших в'язницях?
Сергій ЗАРАЙСЬКИЙ
|
|
|
|
|
