 |
СЛАВА ГЕРОЯМ!
НЕЗЛАМНИЙ БОРЕЦЬ СЕРЕД НАС
25 травня на Буковину з дворічного ув'язнення повернувся член УНА-УНСО, засуджений за участь в акції 9 березня 2001 року, наш земляк - Володимир Павлюк. Він один з тих її синів, котрих варто назвати героями України. На жаль, стан речей у нас інший. Про це кореспондент "Часу" вирішила поспілкуватися з цією мужньою людиною.
- Пане Володимире, коли Вас звільнили, якими були Ваші перші кроки?
- Я приїхав додому не відразу, тому що у Києві були справи. Передавав клопотання народним депутатам. Піклувався про безвинних людей, які несправедливо сидять у Лук'янівській в'язниці. Серед них є багато молодих і розумних хлопців, яких, як я помітив, і на волі важко знайти. Опозицію судять скрізь і довго. Наприклад, одного юнака тримають у Лу-к'янівці під слідством уже сім років, стільки ж його судять. Є факти фальсифікації, але суд у своїх рішеннях категоричний, все залишає без змін.
- Чи було Вас і Ваших побратимів визнано політв'язнями?
- Нас визнавали не політичними в'язнями, а кримінальними злочинцями. У залі судових засідань спочатку навіть не було державного прапора. На наше зауваження його встановили, але... догори ногами. Суддя Волік, який нас судив, був заручником своїх гріхів. Він вочевидь бачив фальсифікації, але суттєво щось зробити не міг. Під час акції 9 березня 2001 року були правопорушення, але їх здійснювали не унсовці, а провокатори від влади. Все було знято на одинадцять відеокамер . Проте прокуратура і міліція, як свідки, в унісон знаходили саме нам все нові і нові звинувачення, багато з яких не підтвердились завдяки проведеним експертизам. Але навіть кваліфікація і професійність людей, які їх здійснювали, ставились під сумнів, бо результати не стали доказом у суді. Інкриміноване часто було позбавлено здорового глузду, а суддя іноді не витримував того, як масово і безапеляційно погоджувались з прокуратурою свідки-міліціонери, в очах котрих я бачив Кучму. Тепер я розумію, який у нас суд, якщо ще до судових слухань в СБУ мені сказали, що, мовляв, відсидиш два роки і підеш додому.
- А яка доля Ваших побратимів - унсовців?
- Їх доля склалася по-різному. Багатьом з них дали строки від 2 до 5 років ні за що. Наприклад, Миколі Ляховичу, який знаходився за п'ять метрів від міліціонерів, дали чотири роки тільки тому, що він був сильним волею і безкомпромісним, інтереси народу ставив вище за власні. Для того, щоб він давав показання, його молодшого брата також тримали у в'язниці. А інший побратим - Ігор Мазур - гранично чиста людина. Про кожного піклувався так, що деяким священиками далеко. Три роки дали і студенту зі Львова Сергію Гальчику. Він дуже чутлива до несправедливості людина. Хоча його батько працював в СБУ, проте виховав дуже хорошого і щирого сина. У багатьох унсовців сім'ї залишились без засобів для існування . Зокрема, у Руслана Зайченка, який любив Україну і добре знав її історію, зараз бідують двоє дітей і дружина. А дуже молодих хлопців, з якими він приїхав з Холодного Яру на акцію, навіть піддавали тортурам, щоб вони давали показання проти Руслана. Важко було не зламатись, бо тим, хто свідчив проти нас, створювали кращі умови.
- Які думки у Вас виникали під час ув'язнення і які Ваші плани на майбутнє?
- Навіть сам арешт є психологічно важким. Ми - не кримінальні злочинці, а люди, які потрапили туди вперше через політичні переконання. Тому перебували у постійному очікуванні. Проте наше перебування і офіційні заяви до адміністрації в'язниці, до Ніни Карпачової, а також пікетування Лук'янівки тими, хто залишився на волі, дали позитивні зрушення у покращенні умов утримання в'язнів. Особисто мене мучили думки про сім'ю, тому, в першу чергу, я хочу підтримати саме її. Хочу, щоб мій син став справжньою людиною. Щоб забезпечити сім'ю, хочу влаштуватися на роботу ( я за спеціальністю залізничник). Після перебування у в'язниці у мене є проблеми зі здоров'ям: організм дуже виснажився, погіршився зір і слух, на ногах з'явились виразки. Тому мені потрібне лікування.
- Яким Ви бачите майбутнє України і місце УНА-УНСО в ній?
- Влада зараз - це клан, а існуюча система не партійна, а кланова. Її треба змінити. Для цього треба боротися. Ми хочемо стати об'єднуючою силою у спільній боротьбі за майбутнє України і в боротьбі на виборах президента, який, на нашу думку, має бути єдиним від опозиційних сил.
Галина ДРОБОТ
|
|
|
|
|
