Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО:

Ахметов погрожує Україні Ахметов погрожує Україні Вже кілька тижнів на Донбасі триває блокада залізничних колій. Ветерани війни, волонтери, воїни АТО заявили, що вони зупинять контрабанду до ЛНР і ДНР. І вони її зупиняють.

Ігор Буркут, політолог:

МІНСЬКИЙ ТУПИК. ЩО ДАЛІ? МІНСЬКИЙ ТУПИК. ЩО ДАЛІ? Мінські домовленості самовичерпалися. Не досягнуто припинення вогню, відтак не працюють інші положення спільного документа. Росія не досягла своєї головної мети - зняття міжнародних економічних санкцій. Щоб дискредитувати Україну, вона спровокувала різке загострення в районі Авдіївки. І хоча план не вдався - світ побачив, що обстріли розпочали контрольовані росіянами збройні формування ДНР, - противник заспокоюватися не збирається, тож невдовзі слід очікувати з його боку нових дій.

Ігор БУРКУТ, політолог:

СУСПІЛЬСТВО ПРОТИ КОРУПЦІЇ СУСПІЛЬСТВО ПРОТИ КОРУПЦІЇПонад тиждень з Румунії надходять повідомлення про масові виступи проти спроби урядовців врятувати власних корупціонерів від відповідальності. Уряд вночі прийняв постанову, за якою незаконні оборудки сумою менше 200 тисяч лей (близько 48 тисяч доларів) вважаються декриміналізованими. Мовляв, тюрми в країні переповнені, тож їх треба негайно звільняти від тих ув'язнених, які не становлять великої небезпеки для суспільства. Проте суспільство має протилежну думку.
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
Юридичне управління Чернівецької міської ради прозвітує перед громадою міста Чернівці про результати своєї роботи за 2016 рік в 105 кабінеті Ратуші (Центральна площа,1).
До участі у заході запрошуються усі небайдужі чернівчани, громадські активісти та представники ЗМІ.
в “Z club restaurant”, вул. Зелена, 6 відбудеться Чемпіонат серед кращих барменів України “Z-Club Flair Open 2017”
Мета заходу: Популяризація та підвищення якості обслуговування у рестораннному бізнесі на прикладі міста Чернівці
в Ратуші ( каб.202) МКП "Притулок для тварин" презентує результати діяльності підприємства у минулому році та поділиться планами на 2017 рік, перспективами розвитку.


Календар
«    Лютий 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728 
Партнери

Буковинець Михайло Роспопа вже третій рік чекає обіцяної Папієвим квартири

16-01-2014, 14:01 / Коментарів: 0
У другий день Різдва, коли буковинці потроху відходять від святкувань, а чиновники ще не дуже поспішають братися до роботи, до будинку з левами в Чернівцях самотньо шкутильгає старенький дідусь. Опираючись на палицю, він хвацько перекидає бруківкою протез-культю – у чоловіка немає однієї ноги. У затертій камізельці, перечепивши через плече торбу, він йде добиватися від чиновників правди.

Буковинець Михайло Роспопа вже третій рік чекає обіцяної Папієвим квартири


У свій 71 рік інвалід І групи Михайло Роспопа змушений поневірятися по чужих квартирах, міських вокзалах та й просто по вулицях в очікуванні обіцяної квартири. Так живе останні сім років, відколи завалилася його старенька хатка у с.Шубранець, що на Заставнівщині.

– Ми з дружиною переїхали жити в Шубранець з Путильщини, купили тут хату, — розповідає чоловік. – з моїми ногами ходити гірськими дорогами тяжко… Хотіли жити ближче до обласного центру. Та грошей вистачило лишень на стареньку хатку, у якій від постійної вологи пліснявіли стіни. Якщо звечора залишали їжу на столі, то вже зранку вживати її було неможливо – уся ставала білою од цвілі.

Оцінити умови проживання до подружжя Роспопів приїжджала не одна комісія. Дивилися на хату, і… їхали геть.
– Із Заставни нас відправляли до Чернівців, звідти – назад у Заставну. Крайнього так і не знайшли. Врешті поставили мене в чергу на житло у Заставнівському районі.

А сім років тому благенька хата, де жило подружжя, розвалилась. Та старенькі продовжували чекати обіцяного житла.
Аж раптом після 10-річного очікування у черзі на житло у Заставнівській райдержадміністрації Михайлові Андрійовичу повідомили, що він у черзі… не числиться!

– Я питаю: чого зняли? А вони не знають, яка причина, стенають плечима, — бідкається чоловік. – Проти мене було все село, бо я, як говориться, у них в приймах – прийшов жити з іншого району. На засіданні виконкому люди так і казали: роздавайте квартири нашим, а він тут не працював, йому не давайте.
Перебуваючи в цілковитому розпачі, Михайло Розпопа вирішив звернутися до губернатора Папiєва, і той ще три роки тому пообіцяв літньому чоловікові нове житло. Та, як-то кажуть, слово пана тепле… Коли чоловік прийшов до очільника обладміністрації нагадати про обіцяне, з’ясувалось, що губернатор свій прийом переніс на інший день. Ще згодом у Папiєва виникли важливіші справи, тому пан Михайло був змушений приходити до будинку з левами знову і знову.

Щоправда, півроку тому чоловіка таки поновили у черзі. Але це вже інша черга, для інвалідів.
– Кажуть, що влітку дадуть квартиру в Чернівцях, — розповідає Михайло Андрійович.
Та жодних інших деталей чоловік не знає. От і йде розпитувати губернатора. Щоправда, дружина пана Михайла обі-цянок про нову квартиру вже більше не почує – три роки тому вона померла.

За своє довге і складне життя пан Роспопа вже не раз зіштовхувався з несправедливістю. Будучи родом із села Селятин, що на Путильщині, змушений був проходити військову службу аж у далекій Уральській області, у місті Шадринськ. Там з 19-річним молодим чоловіком сталося нещастя, яке змінило все його життя.

– На місцевому цементному заводі трапилась аварія, згорів цементний склад, — згадує Михайло Андрійович. – Командир роти відправив мене прибирати. Ненароком послизнувшись на підлозі, я впав прямісінько у працюючу «м’ясорубку. Одну ногу мені одразу відірвало, другу переламало в трьох місцях.
З Уралу чоловіка літаком доправили до Чернівців, а звідти — до рідного Селятина. Вдома заново вчився ходити – вже без однієї ноги.

– Протези швидко ламалися, доводилося постійно замовляти нові, — розповідає пан Михайло.
Медкомісія, оглянувши скалічені ноги чоловіка, дала йому лишень ІІІ групу інвалідності.
– Я з цим був не згідний, писав заяви, проходив медкомісію вдруге, морочився з паперами, — розповідає. – Другу групу мені таки дали, але ненадовго – через рік забрали. І так 20 років – то дадуть, то заберуть.

І тільки у квітні минулого року чоловіка визнали інвалідом І групи.
– Лікар, котрий мене тоді оглядав, здивувався: чому мені І групу раніше не дали, — мовить пан Михайло. – Сказав, що якби одразу це зробили, я б давно вже отримав житло.

Наразі чоловік тимчасово живе у знайомих в Чернівцях. Квартира розміщена аж на п’ятому поверсі, тому щоразу, за потреби кудись піти, Михайло Андрійович докладає титанічних зусиль. Та чоловік до останнього вірить, що губернатор свого слова таки дотримає, і влітку він вже зможе жити у власній квартирі. Вірить і чекає, коли врешті скінчаться його «ходіння по муках».
Діонісія Кернична

СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"