Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

У Чернівцях на дострокові вибори мусять піти всі: депутати і мер! У Чернівцях на дострокові вибори мусять піти всі: депутати і мер!Вже майже два роки міські очільники не дають вільно дихати містянам. Війни всіх зі всіма уже добряче нам набридли.
Депутатський корпус має більшість, яка не підкорюється, не слухається, не поважає і ненавидить мера Каспрука. Тому всі його починання розбиваються об голосування більшості.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Катування людей і розбої у Заставнівському районі стали звичними з часів Бойчука та побиття рибалок Катування людей і розбої у Заставнівському районі стали звичними з часів Бойчука та побиття рибалокХто не пам‘ятає, нагадаємо, що у квітні 2011 року тодішній голова Заставнівської РДА Михайло Бойчук жорстоко катував чотирьох своїх земляків. Їх карали за те, що нібито хотіли рибку половити на ставках голови. Тоді кілька озброєних людей на чолі з головою РДА впіймали 4-х місцевих жителів, котрі нібито хотіли порибалити у ставку «Блакитна Нива». «Рибалок» впіймали, прикували кайданами до електричних стовпів і били битами до посиніння. Людям повибивали зуби, покалічили, поламали кості і черепи. А синців на тілі було видимо-невидимо. Насамкінець голова РДА запропонував саракам втікати. Але перед цим попередив, що буде у них стріляти і тіла їхні кине у воду. Аби все виглядало правдоподібно. Вистрілив з рушниці кілька разів у повітря.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Голова ДФС Чернівецької області Сеничак виграв усі суди у голови ДФС України Насірова Голова ДФС Чернівецької області Сеничак виграв усі суди у голови ДФС України НасіроваВже більше року тривають суди за позовом голови ГУ ДФС у Чернівецькій області Михайла Сеничака до голови ДФС України Романа Насірова
Минулого року, 13 травня, у п`ятницю Насіров звільнив Сеничака з посади з формулюванням «за порушення присяги державного службовця України».
Ні Сеничак, ні його адвокати, ні його колеги, ні журналісти вже більше року ніяк не второпають де, коли і як «порушив присягу» Михайло Ярославович.
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
у Хотинському Будинку школяра (вул. Незалежності, 42. м. Хотин) відбудуться панельні дискусії на теми: «Місцеві громади проти пластикового забруднення» та «Енергетична стратегія України та майбутнє р. Дністер».
У дискусії візьмуть участь представники місцевої влади, громадські діячі, екологи та вчені.


Календар
«    Липень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31 
Партнери

Буковинець Михайло Роспопа вже третій рік чекає обіцяної Папієвим квартири

16-01-2014, 14:01 / Коментарів: 0
У другий день Різдва, коли буковинці потроху відходять від святкувань, а чиновники ще не дуже поспішають братися до роботи, до будинку з левами в Чернівцях самотньо шкутильгає старенький дідусь. Опираючись на палицю, він хвацько перекидає бруківкою протез-культю – у чоловіка немає однієї ноги. У затертій камізельці, перечепивши через плече торбу, він йде добиватися від чиновників правди.

Буковинець Михайло Роспопа вже третій рік чекає обіцяної Папієвим квартири


У свій 71 рік інвалід І групи Михайло Роспопа змушений поневірятися по чужих квартирах, міських вокзалах та й просто по вулицях в очікуванні обіцяної квартири. Так живе останні сім років, відколи завалилася його старенька хатка у с.Шубранець, що на Заставнівщині.

– Ми з дружиною переїхали жити в Шубранець з Путильщини, купили тут хату, — розповідає чоловік. – з моїми ногами ходити гірськими дорогами тяжко… Хотіли жити ближче до обласного центру. Та грошей вистачило лишень на стареньку хатку, у якій від постійної вологи пліснявіли стіни. Якщо звечора залишали їжу на столі, то вже зранку вживати її було неможливо – уся ставала білою од цвілі.

Оцінити умови проживання до подружжя Роспопів приїжджала не одна комісія. Дивилися на хату, і… їхали геть.
– Із Заставни нас відправляли до Чернівців, звідти – назад у Заставну. Крайнього так і не знайшли. Врешті поставили мене в чергу на житло у Заставнівському районі.

А сім років тому благенька хата, де жило подружжя, розвалилась. Та старенькі продовжували чекати обіцяного житла.
Аж раптом після 10-річного очікування у черзі на житло у Заставнівській райдержадміністрації Михайлові Андрійовичу повідомили, що він у черзі… не числиться!

– Я питаю: чого зняли? А вони не знають, яка причина, стенають плечима, — бідкається чоловік. – Проти мене було все село, бо я, як говориться, у них в приймах – прийшов жити з іншого району. На засіданні виконкому люди так і казали: роздавайте квартири нашим, а він тут не працював, йому не давайте.
Перебуваючи в цілковитому розпачі, Михайло Розпопа вирішив звернутися до губернатора Папiєва, і той ще три роки тому пообіцяв літньому чоловікові нове житло. Та, як-то кажуть, слово пана тепле… Коли чоловік прийшов до очільника обладміністрації нагадати про обіцяне, з’ясувалось, що губернатор свій прийом переніс на інший день. Ще згодом у Папiєва виникли важливіші справи, тому пан Михайло був змушений приходити до будинку з левами знову і знову.

Щоправда, півроку тому чоловіка таки поновили у черзі. Але це вже інша черга, для інвалідів.
– Кажуть, що влітку дадуть квартиру в Чернівцях, — розповідає Михайло Андрійович.
Та жодних інших деталей чоловік не знає. От і йде розпитувати губернатора. Щоправда, дружина пана Михайла обі-цянок про нову квартиру вже більше не почує – три роки тому вона померла.

За своє довге і складне життя пан Роспопа вже не раз зіштовхувався з несправедливістю. Будучи родом із села Селятин, що на Путильщині, змушений був проходити військову службу аж у далекій Уральській області, у місті Шадринськ. Там з 19-річним молодим чоловіком сталося нещастя, яке змінило все його життя.

– На місцевому цементному заводі трапилась аварія, згорів цементний склад, — згадує Михайло Андрійович. – Командир роти відправив мене прибирати. Ненароком послизнувшись на підлозі, я впав прямісінько у працюючу «м’ясорубку. Одну ногу мені одразу відірвало, другу переламало в трьох місцях.
З Уралу чоловіка літаком доправили до Чернівців, а звідти — до рідного Селятина. Вдома заново вчився ходити – вже без однієї ноги.

– Протези швидко ламалися, доводилося постійно замовляти нові, — розповідає пан Михайло.
Медкомісія, оглянувши скалічені ноги чоловіка, дала йому лишень ІІІ групу інвалідності.
– Я з цим був не згідний, писав заяви, проходив медкомісію вдруге, морочився з паперами, — розповідає. – Другу групу мені таки дали, але ненадовго – через рік забрали. І так 20 років – то дадуть, то заберуть.

І тільки у квітні минулого року чоловіка визнали інвалідом І групи.
– Лікар, котрий мене тоді оглядав, здивувався: чому мені І групу раніше не дали, — мовить пан Михайло. – Сказав, що якби одразу це зробили, я б давно вже отримав житло.

Наразі чоловік тимчасово живе у знайомих в Чернівцях. Квартира розміщена аж на п’ятому поверсі, тому щоразу, за потреби кудись піти, Михайло Андрійович докладає титанічних зусиль. Та чоловік до останнього вірить, що губернатор свого слова таки дотримає, і влітку він вже зможе жити у власній квартирі. Вірить і чекає, коли врешті скінчаться його «ходіння по муках».
Діонісія Кернична

СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"