Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Провокація «Шатун-urs» на Буковині не відбулась Провокація «Шатун-urs» на Буковині не відбуласьАнонсована провокація під назвою «УРС на Буковині» («Шатун» на Буковині») не відбулася у понеділок, 20 березня 2017 року.
Відомий у вузьких колах федераліст Олег Хавич зумів розвести довкола себе всіх: активістів, СБУ, представників національних меншин, консулів і дипломатів.

Ігор БУРКУТ, політолог:

ПІДХОДИМО ДО КРАЮ ПІДХОДИМО ДО КРАЮСитуація в Україні погіршується. За все доводиться платити, і нині українці платять за те, що в країні замість проведення справжніх реформ в основному імітувалися глибинні зміни, а суть олігархічно-феодальної держави залишалася тією ж самою. Не зроблено головного - судової реформи. А без наявності справедливого суду, що послуговується довірою і повагою в суспільстві, розвитку позитивних тенденцій годі й очікувати.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Ніч гніву, або Як Мунтян з людьми брехнею мірявся Ніч гніву, або Як Мунтян з людьми брехнею мірявсяСиловий розгін блокади торгівлі на крові у Торецьку не залишив байдужим нікого з українських людей. Одні різко і однозначно засудили застосування сили проти блокадників. Інші підтримують владу і силовиків. Ті, хто засудили силу і владу та стали на бік блокадників уночі, пішли з шинами до приміщення ОДА та обласних рад. Ті, хто з владою, відразу назвали їх агентами Кремля, «шатунами» та іншими гидотними словами.
У Чернівцях не потрібно було ні захоплювати ОДА, ні палити шини. Мітингувальників серед ночі впустили до приміщення ОДА. Там вони склали вимоги для депутатів.
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Популярне за тиждень
Що, Де, Коли
міська організація ветеранів проводить покладання квітів та вінків до пам"ятника воїнам-визволителям на Соборній площі з нагоди 73-річниці визволення Чернівців від фашистських загарбників.
в розважальному центрі "Панорама" відбудеться відкриття Міжнародного чемпіонату з кулінарного і кондитерського мистецтва «FoodLandBukovina-2017».
в Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка за адресою: м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 47 (ІІ поверх) відбудеться година поетичного спілкування «І слово стало піснею» з Галиною Мельник із м. Новодністровська.
У програмі заходу: виступи колег, друзів.
26 травня о 19.00


Календар
«    Березень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031 
Партнери

Буковинець Михайло Роспопа вже третій рік чекає обіцяної Папієвим квартири

16-01-2014, 14:01 / Коментарів: 0
У другий день Різдва, коли буковинці потроху відходять від святкувань, а чиновники ще не дуже поспішають братися до роботи, до будинку з левами в Чернівцях самотньо шкутильгає старенький дідусь. Опираючись на палицю, він хвацько перекидає бруківкою протез-культю – у чоловіка немає однієї ноги. У затертій камізельці, перечепивши через плече торбу, він йде добиватися від чиновників правди.

Буковинець Михайло Роспопа вже третій рік чекає обіцяної Папієвим квартири


У свій 71 рік інвалід І групи Михайло Роспопа змушений поневірятися по чужих квартирах, міських вокзалах та й просто по вулицях в очікуванні обіцяної квартири. Так живе останні сім років, відколи завалилася його старенька хатка у с.Шубранець, що на Заставнівщині.

– Ми з дружиною переїхали жити в Шубранець з Путильщини, купили тут хату, — розповідає чоловік. – з моїми ногами ходити гірськими дорогами тяжко… Хотіли жити ближче до обласного центру. Та грошей вистачило лишень на стареньку хатку, у якій від постійної вологи пліснявіли стіни. Якщо звечора залишали їжу на столі, то вже зранку вживати її було неможливо – уся ставала білою од цвілі.

Оцінити умови проживання до подружжя Роспопів приїжджала не одна комісія. Дивилися на хату, і… їхали геть.
– Із Заставни нас відправляли до Чернівців, звідти – назад у Заставну. Крайнього так і не знайшли. Врешті поставили мене в чергу на житло у Заставнівському районі.

А сім років тому благенька хата, де жило подружжя, розвалилась. Та старенькі продовжували чекати обіцяного житла.
Аж раптом після 10-річного очікування у черзі на житло у Заставнівській райдержадміністрації Михайлові Андрійовичу повідомили, що він у черзі… не числиться!

– Я питаю: чого зняли? А вони не знають, яка причина, стенають плечима, — бідкається чоловік. – Проти мене було все село, бо я, як говориться, у них в приймах – прийшов жити з іншого району. На засіданні виконкому люди так і казали: роздавайте квартири нашим, а він тут не працював, йому не давайте.
Перебуваючи в цілковитому розпачі, Михайло Розпопа вирішив звернутися до губернатора Папiєва, і той ще три роки тому пообіцяв літньому чоловікові нове житло. Та, як-то кажуть, слово пана тепле… Коли чоловік прийшов до очільника обладміністрації нагадати про обіцяне, з’ясувалось, що губернатор свій прийом переніс на інший день. Ще згодом у Папiєва виникли важливіші справи, тому пан Михайло був змушений приходити до будинку з левами знову і знову.

Щоправда, півроку тому чоловіка таки поновили у черзі. Але це вже інша черга, для інвалідів.
– Кажуть, що влітку дадуть квартиру в Чернівцях, — розповідає Михайло Андрійович.
Та жодних інших деталей чоловік не знає. От і йде розпитувати губернатора. Щоправда, дружина пана Михайла обі-цянок про нову квартиру вже більше не почує – три роки тому вона померла.

За своє довге і складне життя пан Роспопа вже не раз зіштовхувався з несправедливістю. Будучи родом із села Селятин, що на Путильщині, змушений був проходити військову службу аж у далекій Уральській області, у місті Шадринськ. Там з 19-річним молодим чоловіком сталося нещастя, яке змінило все його життя.

– На місцевому цементному заводі трапилась аварія, згорів цементний склад, — згадує Михайло Андрійович. – Командир роти відправив мене прибирати. Ненароком послизнувшись на підлозі, я впав прямісінько у працюючу «м’ясорубку. Одну ногу мені одразу відірвало, другу переламало в трьох місцях.
З Уралу чоловіка літаком доправили до Чернівців, а звідти — до рідного Селятина. Вдома заново вчився ходити – вже без однієї ноги.

– Протези швидко ламалися, доводилося постійно замовляти нові, — розповідає пан Михайло.
Медкомісія, оглянувши скалічені ноги чоловіка, дала йому лишень ІІІ групу інвалідності.
– Я з цим був не згідний, писав заяви, проходив медкомісію вдруге, морочився з паперами, — розповідає. – Другу групу мені таки дали, але ненадовго – через рік забрали. І так 20 років – то дадуть, то заберуть.

І тільки у квітні минулого року чоловіка визнали інвалідом І групи.
– Лікар, котрий мене тоді оглядав, здивувався: чому мені І групу раніше не дали, — мовить пан Михайло. – Сказав, що якби одразу це зробили, я б давно вже отримав житло.

Наразі чоловік тимчасово живе у знайомих в Чернівцях. Квартира розміщена аж на п’ятому поверсі, тому щоразу, за потреби кудись піти, Михайло Андрійович докладає титанічних зусиль. Та чоловік до останнього вірить, що губернатор свого слова таки дотримає, і влітку він вже зможе жити у власній квартирі. Вірить і чекає, коли врешті скінчаться його «ходіння по муках».
Діонісія Кернична

СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"