Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Провокація «Шатун-urs» на Буковині не відбулась Провокація «Шатун-urs» на Буковині не відбуласьАнонсована провокація під назвою «УРС на Буковині» («Шатун» на Буковині») не відбулася у понеділок, 20 березня 2017 року.
Відомий у вузьких колах федераліст Олег Хавич зумів розвести довкола себе всіх: активістів, СБУ, представників національних меншин, консулів і дипломатів.

Ігор БУРКУТ, політолог:

ПІДХОДИМО ДО КРАЮ ПІДХОДИМО ДО КРАЮСитуація в Україні погіршується. За все доводиться платити, і нині українці платять за те, що в країні замість проведення справжніх реформ в основному імітувалися глибинні зміни, а суть олігархічно-феодальної держави залишалася тією ж самою. Не зроблено головного - судової реформи. А без наявності справедливого суду, що послуговується довірою і повагою в суспільстві, розвитку позитивних тенденцій годі й очікувати.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Ніч гніву, або Як Мунтян з людьми брехнею мірявся Ніч гніву, або Як Мунтян з людьми брехнею мірявсяСиловий розгін блокади торгівлі на крові у Торецьку не залишив байдужим нікого з українських людей. Одні різко і однозначно засудили застосування сили проти блокадників. Інші підтримують владу і силовиків. Ті, хто засудили силу і владу та стали на бік блокадників уночі, пішли з шинами до приміщення ОДА та обласних рад. Ті, хто з владою, відразу назвали їх агентами Кремля, «шатунами» та іншими гидотними словами.
У Чернівцях не потрібно було ні захоплювати ОДА, ні палити шини. Мітингувальників серед ночі впустили до приміщення ОДА. Там вони склали вимоги для депутатів.
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
у Літературному целанівському центрі (м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 51) триватиме тиждень «Видавництва Старого Лева». Захід відбувається у рамках нового проекту Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ та Літературного целанівського центру «Тиждень видавництва». Його ідея полягає в тому, що в Чернівцях щомісяця проходитимуть презентації нових книжок одного з провідних українських видавництв. Першим стало «Видавництво Фоліо» з Харкова, на черзі – «Видавництво Старого Лева» зі Львова. Наступними будуть «Vivat», «Основи» та інші.
ПРОГРАМА ЗАХОДІВ:
відбудеться позачергова сесія міської ради, на якій обговорюватимуть результати службового розслідування щодо затримання чиновника-хабарника з управління освіти.
Цетральна площа (біля пам'ятника Т. Шевченку) відбудеться презентація проекту «Безпечні вулиці».
У рамках заходу чернівчани спілкуватимуться з представниками Патрульної поліції міста просто неба, щоб з’ясувати чи готова громада почати співпрацю заради безпечних вулиць і якою вона бачить цю взаємодію. Мета проекту: налагодити взаємодію відповідальних громадян з представниками Патрульної поліції Чернівців заради безпеки на дорогах. Представляти та реалізовувати проект буде Буковинська агенція регіонального розвитку за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Програма заходу включатиме:
в конференц-залі Українського Народного Дому (м.Чернівці, вул. Якова Петровича, 2 – колишня вулиця Ломоносова) відбудеться громадське обговорення на тему оренди комунального майна політичними партіями. Захід організовано Чернівецькою обласною громадською організацією «Комітет виборців».
Під час заходу обговорюватимуть:
в Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка за адресою: м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 47 (ІІ поверх) відбудеться година поетичного спілкування «І слово стало піснею» з Галиною Мельник із м. Новодністровська.
У програмі заходу: виступи колег, друзів.
26 травня о 19.00


Календар
«    Березень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031 
Партнери

Революція 1917 року: вибух був неминучий

24-12-2013, 11:33 / Коментарів: 0
Революція 1917 року: вибух був неминучийЯкщо життя більшості робітників в 1913 році була бідним, то життя представників середнього класу - нудним. Тому перші сприйняли Жовтневу революцію як порятунок, а другі Лютневу - як розвагу.

Зазвичай 1913 вважається вершиною розвитку капіталізму в дореволюційній Російській імперії. Тому, розмірковуючи про побут городян столітньої давності, зазвичай задають два запитання. Перший - чи так вже погано тоді жили робітники, що стали основною рушійною силою двох революцій, спочатку Лютневої, потім Жовтневої?
Питання друге - жили городяни в той час краще або гірше, ніж зараз?

Що міг купити робочий

Середній заробіток людей різних професій в 1913 році відрізнявся в рази. Так, робочі малих промислових підприємств або, наприклад, вантажники, розвантажували в Києві дніпровські баржі, отримували близько 20 рублів на місяць. Некваліфіковані робітники на великих промислових підприємствах заробляли від 20 до 35 рублів. Зате у робітників високої кваліфікації на великих заводах в найбільших містах імперії зарплата починалася від 50 і могла досягати сотні рублів.

Сухі цифри статистики говорять про те, що середня зарплата робітника в Російській імперії становила в 1913 -му 24 рубля на місяць. Її істотна відмінність від доходів висококваліфікованих робітників пояснюється просто - попит на хороші робочі руки був не задоволений. А от пропозиція робочої сили низької кваліфікації перевищувала попит на неї.

Чи багато можна було купити на 24 рубля? На ці гроші можна було придбати таку кількість червоної зернистої ікри, яке варто було б сьогодні приблизно 500 доларів, і стільки чорної ікри, що сьогодні довелося б заплатити за неї понад дев'ять тисяч доларів. Але ікра відтоді дуже подорожчала. Якщо перераховувати за ціною кілограма вершкового масла, то виходить, що середня зарплата робітника в 1913 році дорівнювала сьогоднішнім 1800 гривням. У перерахунку «на молоко» - 1700 гривень, «на яловичину» - 2400 гривень , «на хліб» - 850 гривень.

Іншими словами , звичайний робочий в Російській імперії жив трішки бідніше сучасного міського жителя.

Революція 1917 року: вибух був неминучий

Ярмарок у Контрактового будинку в Києві , початок ХХ століття

Житло та відсутність дозвілля

Розглянемо інший важливий фактор вартості життя дореволюційного робітника - оренду житла. У деяких містах (наприклад, тодішній Юзівці) робітники жили поблизу від підприємств у власних будинках. Але в основному вони знімали квартири. Вартість їх оренди в Києві становила приблизно 20 копійок на місяць за квадратний аршин (приблизно половина квадратного метра).

Таким чином, знімати стандартну радянську «однушку» обійшлося б за цінами того часу в 13 рублів на місяць. Проте тут треба врахувати, що основна частина зарплати йшла на їжу, тому в реальності на одного робітника припадало в містах приблизно вісім квадратних метрів житла (у так званих панських квартирах на одного мешканця припадало 56,5 квадрата - майже втричі більше, ніж сьогодні припадає на одного українця) .

Тому, незважаючи на відносну дешевизну оренди, небагаті мешканці, які знімали квартиру, здавали кімнату і навіть кути в суборенду. Ліжко-місце, яке знімали в основному студенти і некваліфіковані робітники, варто було 2-2,50 рубля на місяць. Називалося це «жити від мешканців».

Революція 1917 року: вибух був неминучий

Міський критий ринок ( Бессарабський ринок) в Києві , початок ХХ століття

Ще один важливий чинник, який при вивченні умов життя дореволюційних робочих часто не беруть до уваги, - тривалість трудового дня. У 1897 році був прийнятий фабричний закон, що обмежує робочий день 11,5 годинами з одним вихідним, однак робітники часто працювали понаднормово, причому з власної волі, щоб ще трохи «подмолотіть» (хоча законом це заборонялося).

Тому в реальності, разом з часом на дорогу і прийом їжі, робочий день розтягувався на 14, а то і 16 годин. Наскільки це було важливо для людей, видно з того факту, що вже на наступний місяць після Лютневої революції 1917 року, в березні, середня тривалість робочого дня знизилася до 8,4 години.

Положення численного торгового люду і дрібних ремісників було ще гірше. Заробляли вони стільки ж, а то й менше, мешкали в настільки ж обмежених житлових умовах, а тривалість робочого дня у них була більше. Так , Правила зразка 1906 законодавчо обмежували трудовий день від 11 до 15 ( в трактирах і деяких магазинах) годин. Для кравців працювати 13-14 годин на день вважалося нормою.

Революція 1917 року: вибух був неминучий


Без соціальних ліфтів

В умовах життя на межі недоїдання вважалося нормальним, що діти з семи -восьми років повинні були заробляти на себе самі. Дівчатка йшли в прислугу, хлопчики - в крамниці. З 14-15 років починалося доросле життя, теж в учнях, але вже на фабриках.

У підсумку на 1 січня 1915 початковою освітою в Російській імперії було охоплено всього лише 51,5 % дітей віком 8-11 років. Але навіть тим, хто навчався у початковій школі, потрапити після її закінчення в гімназію було майже неможливо, так як до того часу, коли учні початкових шкіл досягали необхідного освітнього рівня, вони вже були старше допустимого для вступу в гімназію віку.

До речі, в 1889 році керівництву гімназій і прогімназій (гімназії із скороченим курсом навчання ) було рекомендовано не приймати «дітей кучерів, лакеїв, кухарів, прачок, дрібних крамарів і тому подібних людей, дітям яких, за винятком хіба обдарованих геніальними здібностями, зовсім не слід прагнути до середнього і вищої освіти». Про надходження ж до університету без гімназійної освіти можна було і не мріяти.

Таким чином, спроба піднятися вгору по соціальних сходах жорстко припинялась. З усього вищесказаного стає зрозуміло, що більшовики, вибравши в союзники в боротьбі за владу саме робітників, діяли стратегічно правильно. Адже в Російській імперії більшість робітників не тільки жили в бідності, але й не могли сподіватися в рамках існуючої соціальної системи на краще майбутнє для своїх дітей.

До речі, в європейських країнах робітники жили ненабагато краще. Але заробляли в Європі більше (у перерахунку на золотий вміст валют у Великобританії середня зарплата робітників становила 61 рубль, у Німеччині - 57 рублів, а у Франції - 41 рубль) , хоча реальне порівняння тут неможливо через різну вартість товарів. Правда, є дані, що у європейських робітників на продукти йшла ще більша частина зарплати, ніж у робітників в Російській імперії, але це теж вилами по воді писано, оскільки навряд чи в Європі харчовий раціон робочого складався переважно з хліба, круп і картоплі.

Революція 1917 року: вибух був неминучий

Харків , 1910 р.

Привілейовані чиновники

Ще одним фактором, що впливав на соціальну напруженість в Російській імперії, був невиправдано високий розрив між зарплатами робітників і державних службовців. Так, самий нижчий чин згідно з державною Табелі про ранги, колезький, який можна порівняти з самим рядовим офісним працівником, які не мають нікого в підпорядкуванні, отримував 43 рубля на місяць. Чин, що дозволяв займати невисоку керівну посаду, - колезький секретар - приносив вже 62 рубля на місяць.

Наступний за старшинством в Табелі про ранги чин - титулярний радник - забезпечував зарплату 105 рублів на місяць. Це платня була вище середньої зарплати робітника більш ніж у чотири рази. Як правило, чиновники такого рангу займали в міністерствах посади старших помічників столоначальників («стіл» - первинне структурний підрозділ тодішніх міністерств, яке можна прирівняти до нинішнього відділу). Про те, який був вага такої посади в суспільній свідомості, каже поширене в той час прізвисько «тітуляшка».

У нашому перерахунку «на вершкове масло» титулярний радник заробляв приблизно тисячу доларів на місяць. Більше приблизно на 200 доларів в сучасному обчисленні отримував учитель у провінційній гімназії, менше на 200 доларів - лікар в провінційній лікарні.

Титулярний радник, якщо пощастить, міг дослужитися до наступного чину - колезького асесора із зарплатою 135 рублів на місяць. Звернення до колезького асесора підлеглих і прохачів повинні були починатися зі слів « Ваше високоблагородіє». Однак справжній стрибок у кар'єрі давав наступний чин - колезький радник з платнею 208 рублів на місяць. В армії він відповідав званню полковника, на цивільній службі давав можливість зайняти посаду начальника відділу або, якщо говорити про інших відомствах, прокурора. У перерахунку на сьогоднішню купівельну спроможність зарплата колезького радника дорівнювала приблизно 2000 доларів на місяць.

Дуже важливо, що рух вгору по службових сходах і, відповідно, по сходинках Табелі про ранги в Російській імперії був послідовним. Не можна було перестрибнути через сходинку, а затримуватися на кожній з них доводилося на кілька років.

Революція 1917 року: вибух був неминучий

Сходи Миколаївського бульвару в Одесі , 1917 р.

Чин дійсного статського радника прирівнювався до армійського генерал- майорська і був нижчим з чотирьох найвищих класів Табелі про ранги ( вище нього були таємний радник , дійсний таємний радник і канцлер ). Він давав можливість отримувати 350 рублів на місяць (стільки ж, до речі, отримували депутати Державної думи).

Зверталися до дійсного статського радника і таємному раднику « Ваше превосходительство», а до дійсному таємному раднику і канцлеру «Ваше превосходительство». Володарі цих чотирьох чинів вважалися елітою суспільства і зазвичай називалися в ужитку сановниками. Таємний радник отримував 500 рублів на місяць, тобто, у перерахунку, приблизно 5000 доларів. Таємними радниками були міністри або заступники міністрів, директора найважливіших департаментів .

Однак, аналізуючи посадові оклади того часу, треба мати на увазі, що багато посад припускали також «квартирні» і «столові» виплати. Так, професор в університеті отримував 200 рублів на місяць, але до них додавалися ще й (у перерахунку на місяць) 25 «квартирних» і 25 «сталевих» рублів. Крім того, якщо він виконував обов'язки декана, це давало йому ще сто рублів на місяць, а ректора - 200 рублів.

Революція 1917 року: вибух був неминучий

Внутрішній вигляд аптекарського складу Всеросійського земського союзу , 1916 р.

Сам собі господар

Господарем самому собі мешканець Російської імперії, якщо він не займався бізнесом, ставав у двох з половиною випадках. Перший з них - коли він був володарем так званої вільної професії і працював сам на себе (наприклад, адвокат, лікар з приватною практикою, літератор, журналіст - фрілансер) . Другий - коли він виходив на пенсію. А половинка припадала на тих, хто працював в приватних компаніях - там співробітник хоча і підкорявся начальству, але міг в будь-який момент звільнитися, на відміну від державного службовця, який у цьому випадку ризикував багатьом. Насамперед - пенсією.

Отримували її в цивільних відомствах після 35 років «бездоганну службу» (при стажі 25 років платили 50%). Посадова особа мала право на пенсію тільки після досягнення 60 років до цього віку доживали одиниці). Вилка в розмірах пенсій держслужбовців була дуже велика - від 7 рублів 15 копійок до 95 рублів 30 копійок на місяць (у перерахунку на нинішні гроші - від 500 до 7000 гривень на місяць). Пенсію могли отримувати також вдови чиновників - в розмірі половини окладу чоловіка, якщо у них не було дітей або були діти віком старше 17 років. На малолітніх дітей додавалася одна третина від другої половини окладу на кожного.

Повертаючись до теми «революційного потенціалу», зауважимо, що робітники пенсій від держави ні за старості, ні за вислугою років не отримували зовсім. Допомога в розмірі двох третин зарплати виплачувалася тільки у разі втрати працездатності при нещасному випадку на виробництві або сім'ї в тому ж випадку, але при смерті годувальника.

Повертаючись до зарплати, зауважимо, що різниця в доходах інженерно -технічних працівників і гуманітаріїв була ще більшою, ніж у чиновників. Так, приблизно третина інженерів - механіків, випускників Київського політехнічного інституту, заробляли від 85 до 170 рублів на місяць, чверть - від 170 до 250 рублів на місяць, і ще одна чверть - від 250 рублів на місяць.

Ще більше була різниця у доходах у володарів вільних професій. Так, приблизно одна десята частина адвокатів того часу заробляли від 85 до 170 рублів на місяць. Але стільки ж їхніх колег - від 850 рублів на місяць, тобто від 8000 нинішніх доларів на місяць.

Журналісти провінційних газет отримували мало, а ведучий оглядач санкт- петербурзької ліберальної газети «Новий час» Віктор Буренін - тисячу рублів на місяць.

Але при всьому цьому треба врахувати, що особи з вищою освітою становили лише 2,2 % населення.

Сергій Семенов, ЕКСПЕРТ
СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"