Кожен 10-й дорослий українець гарує на чужині

Звичайно, ніхто точно не знає, скільки українців працюють за кордоном, озвучуються лише припущення. Наприклад, нещодавно заступник міністра праці і соціальної політики України Віктор Іванкевич повідомив, що на сьогодні за кордоном працює близько 3,5 мільйона співвітчизників. При цьому він наголосив, що не більше 2% з них працевлаштовані леґально.

Приблизно 70% загальної кількості працюючих за кордоном українців – чоловіки, які задіяні в будівельній сфері та мережі торгівлі, а більшість жінок за кордоном трудяться в сільському господарстві та домашніми служницями. Близько 1 мільйона українців працює в Росії, ще приблизно 2 мільйони – в Польщі, Чехії, Італії, Португалії, Угорщині, Греції, Словаччині і Білорусі. Найчастіше ж  за кордон їдуть на заробітки мешканці сільських районів і маленьких міст, оскільки саме там спостерігається найбільший рівень безробіття.

За інформацією видання «Міґрація і перекази», коридором «Росія – Україна» в обидвох напрямках щороку пересувається від 3,6 до 4,8 мільйона осіб.

Cума грошових переказів українських гастарбайтерів на батьківщину в 2006 році склала 4,8 мільярда доларів. У середньому заробіток українського трудового міґранта становив 800 доларів на місяць (від 500 доларів на сільгоспроботах у Польщі до 1,5 тисяч доларів на будівельних роботах у Португалії).

МОМ називає більші суми, і це стосується вже 2007 року. За її даними, українські трудові міґранти відправили минулого року додому грошових переказів на суму від 5 до 7 млрд. доларів.

При цьому експерти не заперечують, що реальні обсяги переданих українськими гастарбайтерами на батьківщину коштів значно більші, ніж згадані суми грошових переказів. Висловлюються припущення, що загальна сума грошей, які надійшли від заробітчан в Україну, становить близько 20 млрд. доларів (в середньому близько 6 тис.доларів у рік від одного міґранта). Але втрати українських трудових міґрантів і їхніх родин від зміцнення гривни – це лише один болючий удар, який вони зараз отримали. Взагалі ж ситуація для заробітчан останнім часом вочевидь погіршується. Що має значення не тільки для них і їхніх утриманців, а й для всієї української економіки.

Гастарбайтерів з України буде дедалі менше

Досить непогано, порівняно з можливостями в Україні, заробляли трудові міґранти у другій половині минулого і в перші роки нинішнього століть. Зокрема, середньомісячна зарплата в країні 1999 року становила 178 гривень (трохи більше 30 доларів за тодішнім курсом на кінець року), в 2000-му році – 230 гривень (менше 45 доларів), в 2001 – 311 гривень (менше 60 доларів), в 2002 – 376 гривень (близько 70 доларів).

А навіть у ближньому зарубіжжі – наприклад, Польщі, Чехії, Угорщині – можна було отримувати в ті роки по 300-500 доларів за місяць. За півтора-два роки роботи на чужині виходило накопичити грошей на придбання одно-двокімнатної квартири в Україні.

Зараз же ситуація абсолютно інша. За цінами на житло Україна наздогнала і випередила багато европейських країн – ціна квадратного метра підвищилася за останні сім років більш ніж у 10 разів. А розрив між розмірами зарплат дедалі звужується, бо темпи зростання зарплат і взагалі доходів населення в країнах Европи набагато нижчі, ніж останніми роками спостерігаються в Україні.

У нас вони останнім часом були дуже високими, при цьому курс гривні до долара не тільки не знижувався (з 1999 року), але навіть зріс – на 5% у квітні 2005 року. Приріст номінальних зарплат у 2007 році становив 29,7%, в 2006 – 29,2%, в 2005 – 36,7%, в 2004 – 27,5%, сумарно за ці чотири роки вони збільшилися в 2,92 раза. І на найближчу перспективу уповільнення темпів  зростання не передбачається, скоріше – навпаки. Зокрема, уже в січні 2008 року по відношенню до січня 2007 року середня зарплата підвищилася на 36,8%, а доходи населення —взагалі на 47,2%.

Природно, чим меншою буде маржа між зарплатами в Україні та країнах зарубіжжя, тим слабкішими ставатимуть стимули для виїзду співвітчизників за межі країни на заробітки. У січні ж 2008 року величина середньої зарплати українців перевищила 300 доларів (1521 грн.), а в промисловості підібралася до майже 350 доларів (1763 грн.). Вже сьогодні робочі будівельних спеціальностей не найвищої кваліфікації можуть заробляти 400-500 доларів у місяць в обласних і великих районних центрах України, а в Києві – в півтора-два рази більше. Навіщо ж у такому разі витрачатися на дальній переїзд, зазнавати поневірянь і ризикувати за кордоном, якщо заробітки в тій же Польщі чи Росії лише трохи вищі, ніж удома?

Тому кількість трудових міґрантів з України останнім часом вже стала меншати.

Джерело покриття дефіциту робочої сили

Слід зазначити, що трудова міґрація чинить сьогодні вельми великий вплив на стан української економіки, оскільки обсяги валюти, яка надходить від гастарбайтерів до країни, дуже значні. Для порівняння, весь товарний експорт з України за минулий рік становив 49,2 млрд. доларів, а виручка за головною експортною статтею – від постачань недорогоцінних металів і виробів з них – 20,8 млрд. доларів. Отже, притік валюти в країну від заробітчан приблизно дорівнює обсягові надходжень від металурґійного експорту.

2007 року банки купили у населення валюти на 28 489,4 млн. доларів, і чимала частина цієї суми — це гроші, які надійшли з-за кордону від гастарбайтерів.

Водночас, продали валюти населенню банки минулого року ще більше – 32 773,2 млн. доларів (неґативне сальдо – 4 283,8 млн. доларів).  Істотну частку в цьому показнику становить валюта, придбана за гроші від реалізації нелеґального імпорту (контрабанди).

Якщо припустити, що уряду вдасться відчутно скоротити обсяги контрабанди, то валютний баланс в країні навряд чи дуже зміниться – оскільки товари почнуть ввозити леґально і зростуть показники офіційного імпорту. А ось у разі різкого скорочення надходжень доларів, евро і рублів від трудових міґрантів (у зв’язку із зменшенням кількості тих, хто виїздить за кордон) швидкої компенсації не очікується.

Утім, зменшення масштабів трудової міґрації з України матиме і важливий плюс для економіки. Оскільки саме в найближчі роки досягнуть працездатного віку українці, що з’явилися на світ на початку 1990-х років, коли народжуваність у країні почала стрімко знижуватися. Тому щорік гостріше відчуватиметься брак трудових ресурсів в самій Україні. Отже, як кажуть, нема лиха без добра.

Юрій Глухов