Новини
Колонка автора

Ігор БУРКУТ, політолог:

ОТРУЙНА ЗБРОЯ ПРОПАГАНДИ ОТРУЙНА ЗБРОЯ ПРОПАГАНДИНамагаючись підірвати Україну зсередини, Кремль постійно удосконалює пропагандистську зброю. На жаль, київське чиновництво своєю зажерливістю лише сприяє успіхові ворожої пропаганди, підриваючи віру простих українців у неминучість нашої перемоги. Масове розчарування у діях нинішньої влади є не менш небезпечним, ніж поразки на фронтах неоголошеної війни з Росією. Досить успішною для Кремля є ставка на використання в антиукраїнській пропаганді проросійських публіцистів з числа громадян України.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Буковинська Маланка перетворилася у вульгарно-комічне дійство з кривляннями, ревіннями та непристойними жестами Буковинська Маланка перетворилася у вульгарно-комічне дійство з кривляннями, ревіннями та непристойними жестамиУже вкотре у Чернівцях відбувається велике дійство, яке досі чомусь називають «Маланкою». Цього разу воно повністю і остаточно загубило свою автентичність, народність і самобутність.
Маланка перетворилася у вульгарно-комічне дійство з кривляннями, ревіннями та непристойними жестами перебраних чоловіків і жінок.

Ігор БУРКУТ, політолог:

КОРУПЦІЯ РУЙНУЄ ДЕРЖАВУ КОРУПЦІЯ РУЙНУЄ ДЕРЖАВУНайстрашнішим ворогом Української держави нині є навіть не російський агресор, а корумпованість вітчизняної псевдо-еліти. На цьому постійно наголошують наші західні партнери, вимагаючи від офіційного Києва справжньої боротьби проти цього потворного явища, а не звичної імітації антикорупційних заходів. Відсутність такої боротьби ставить під сумнів саме існування нашої держави, а відтак є смертельно небезпечним для подальшої долі українського народу. До чого призводить масове невдоволення продажністю влади, демонструють приклади Ірану, де прокотила кривава хвиля народних виступів, і сусідньої Болгарії - де готується сепаратистський референдум.
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
в обласній державній адміністрації (каб. №418) відбудеться брифінг директора Департаменту охорони здоров’я Чернівецької обласної державної адміністрації Оксани Андрієць, заступника директора Департаменту охорони здоров’я ОДА – начальника управління організації та розвитку лікувально-профілактичної допомоги населенню Марії Поліщук та в. о. директора Державної установи «Чернівецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» Наталії Гопко на тему: «Кір та інші інфекційні захворювання».
Журналістів поінформують про епідемічну ситуацію в області щодо захворюваності на кір, засоби профілактики та протидії захворюванню, які здійснюють в краї для ліквідації спалаху, рівень охоплення щепленнями від кору, стан наявності вакцини, надання медичної допомоги захворілим тощо. Крім того, керівники системи охорони здоров’я поінформують про те, які ще інфекційні захворювання загрожують буковинцям вже найближчим часом, і розкажуть, як від них можна вберегтися.
в сесійній залі міської ради скликається 48 сесія Чернівецької міської ради VІІ скликання. На розгляд засідання виноситься 52 питання.


Календар
«    Січень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 
Партнери

Бар’єрний район. Інвалідний візок через п’ять років

30-09-2011, 12:32 / Коментарів: 0
Бар’єрний район. Інвалідний візок через п’ять роківЛюди з обмеженими можливостями нині залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Влада про них згадує хіба лиш у Міжнародний день інвалідів. Почасти люди не можуть добитися від неї найнеобхіднішого – інвалідного візка, який та зобов’язана надавати безкоштовно.

Інвалід першої групи Марія Марусик з села Кулівці Заставнівського ра-йону уже п’ятий рік прикута до ліжка. 48-літня жінка довгі роки не може ні на вулицю вийти, ні по хаті пересуватися. Бо не має інвалідного візка.

— Цілий вік куди тільки не звертаюсь, — крізь сльози промовляє пані Марія. – Спершу в сільраду, а потім чоловіка послала в райуправління со-ціального захисту та праці. Скрізь відмови. В районі сказали, що тепер візків немає, а коли будуть, то дадуть. Але скільки можна чекати й світу білого не бачити?

Коштів на купівлю візка родина Марусиків не має. Діти, правда, знайшли один візок, але той виявився незручним та непридатним до використання. А всі кошти та заробітки родини йдуть на ліки та харчі. Де вже там добрий візок купити… Аби лиш вижити.
Та влада, як завше, має відмовки, відписки. Як нам повідомив начальник Заставнівського районного управління праці та соціального захисту населення Ярослав Хоньків, до нього таки звертався чоловік пані Марії близько місяця тому. Це було перше звернення. Наразі документи подані до Чернівців, і щойно з’явиться можливість, візок пані Марії буде наданий. Варто зауважити, що нині у районі близько сотні інвалідів потребує заміни деталей у своїх візках або ж нових. Ті ж, хто звертається до управ-ління, стають в чергу на їх отримання. На наше зауваження, як це людині, котра вже п’ятий рік відірвана від світу, влада зовсім не допомагає, пан Ярослав відповів, що знати всіх 55 тисяч мешканців району неможливо, а тому це — прерогатива сільських рад, які знають краще місцевих мешканців. Про таких людей мають повідомляти із лікувальних закладів. Та хіба ж всі 55 тисяч прикуті до ліжка? І хіба районне управління не повинне проводити роботу з соціальними працівниками сільрад, лікарень, аби володіти ситуацією? Бо ж президент казав, що почує кожного, і депутат від партії регіонів у Заставнівській райраді пан Хоньків мав би як ніхто чути хоча б інвалідів.
Але редакція газети «Час» розуміє, що владі, за великим рахунком, байдуже: день, тиждень, чи роки людина прикута до ліжка через відсутність візка. Мовляв, треба звертатися. А як може звертатися людина, позбавлена можливості пересуватися і попросити про це не має кого?

Ми вирішили звернутись за допомогою до голови Громадської соціальної служби «Допомога людям» Андрія Шевчука. Розповіли йому ситуацію, яка склалась у родині Марусиків. І пан Андрій, вислухавши нас, вникнувши у весь трагізм та безвихідь ситуації, сказав: «Нехай чоловік приїжджає до мене. Я подарую його дружині візок». Отак, за півдня, проблему було вирішено. Обідньої пори наступного дня Марія Марусик врешті отримала такого очікуваного упродовж п’яти років, такого бажаного та конче необхідного візка. Сльози душили її. Сльози радості од допомоги незнайомих людей та сльози розпачу од байдужості влади до її проблем. Бо ж мало того, що доля побила, забравши здоров’я, то ще й влада забрала п’ять років життя.

«Допомога потім вилазить боком»
Андрій Шевчук каже, що по-іншому він і не міг вчинити. Бо ж пані Марія коштів не має, та ще й мешкає у віддаленому селі, а влада не допомагає. Тобто, людина опинилась у ситуації безвиході. Тому пан Андрій ні хвилі не вагався, вирішивши подарувати візок. Адже він добре знає, наскільки гостро упродовж останніх двох років стоїть питання забезпеченням візками інвалідів. Також, як людина, котра вже 19 років допомагає людям з обмеженими можливостями, він знає, як важко зібрати необхідний пакет документів, особливо, коли немає поруч нікого, хто б міг допомогти. Деколи люди просто соромляться звертатися за допомогою, або ж не знають, куди йти.
— Але така допомога вилазить мені боком, — розповідає пан Андрій. – Адже коштів у організації немає. Ці ж візки – моя приватна власність і я їх продаю як соціальний приватний підприємець. Так само надаю і платні послуги як приватний підприємець, а отримані кошти вкладаю у Громадську соціальну службу «Допомога людям». Тому, звісно, було б краще інвалідні візки продавати (вартість нового – від трьох тисяч гривень, вживаного – від 500 гривень, - Авт.). Але, коли звертаються люди у безвиході, ми пропонуємо їм варіанти: або ж взяти в оренду візок до того часу, поки держава не надасть безкоштовного, або, в крайньому випадку, як оце зараз, даруємо його. Та кошти організації вкрай потрібні. Адже ні міська, ні обласна влада нам не допомагають. Ми виграли два міжнародні гранти, і на отримані кошти закупили обладнання для майстерні з ремонту візків. От тепер готуємо документи, аби отримати держзамовлення на виконання таких робіт. Адже в області є близько двох тисяч інвалідів, які отримали візки. А візок треба ремонтувати 1-2 рази на рік. Ми — єдина організація, яка надає такі послуги. Причому, безкоштовно. Однак наразі коштів немає навіть на те, аби сплатити за світло. Тому нас відключили. Та ще й орендну плату треба платити. А пільг по сплаті оренди ми жодних не маємо. Отож тепер виживаємо за рахунок надання платних послуг з ремонту велосипедів, одягу тощо. І завдяки цьому можемо допомагати інвалідам на візках. На жаль, немає коштів, аби обслуговувати тих людей, які самостійно не можуть до нас звернутися. А на виїзд майстрів у райони, та що там, — навіть в Садгору, орга-нізація грошей зовсім не має.

Тому пан Андрій закликає небайдужих в свою чергу допомогти його організації, аби та могла допомагати іншим. Адже його майстерня з ремонту інвалідних візків є однією з чотирьох по всій Україні. І саме тут, як і ми, і ви вже змогли пересвідчитись, — реальна допомога людям.

БАР’ЄР ВЛАДИ
Загалом, що не кажіть, але влада — що центральна, що місцева, — про людей з обмеженими можливостями згадує хіба раз в рік. 3 грудня. Коли відзначають Міжнародний день інвалідів. А так – сліпо-глухо-німіє. Лишень одне повторює: відсутність коштів, в міру можливостей... Хоча ще в 2009 році Чернівецька ОДА затвердила план заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими можливостями на 2009-2015 рік «Безбар’єрна Україна». І якщо в Чернівцях де-не-де щось таки робиться, то чим далі від центру, тим більше бар’єрів для інвалідів. Такий стан справ, зокрема, у Заставнівському районі. І навіть не в тому річ, що там людина п’ять років не могла отримати візка (байдуже, хто винен – сільський голова чи Папієв), а в тому, що навіть ті люди, які ті візки мають, не можуть на них нікуди потрапити. Зокрема, як розповів нам інвалід першої групи Іван Луник із Заставни, котрий пересувається на інвалідному візку, найперше, куди немає людям доступу в районі – це до районної адміністрації та ради. Він, депутат райради, не має можливості втрапити в приміщення, бо доступ до нього людям на візках відсутній. І це при тому, що згідно із вищезазначеним розпорядженням про затвердження плану заходів, впродовж 2009-2011 років райадміністраціями мали б бути вжиті заходи для вільного пересування інвалідів у населених пунктах. А вони так і не вжиті. Тому чоловік вже навіть подав судовий позов проти Заставнівської райради, але суд відмовився розглядати справу. Тепер планує вдруге добиватися справедливості в суді, аби РДА таки встановила пандуси, а райрада сплатила моральну шкоду.
Якою ж сумою можна обчислити розмір моральної шкоди, завданої владною бездіяльністю Марії Марусик за п’ять років вкраденого життя, сказати складно. Нехай це буде на совість усіх байдужих…

- Аж не віриться, що вже взавтра мене врешті вивезуть на вулицю і я врешті побачу своє обійстя… - тішиться пані Марія Марусик.

Надія Вірна

P.S. Ми намагались домовитись через секретаря про зустріч з головою Заставнівської РДА Василем Копчуком, однак він не виявив відповідного бажання.

Бар’єрний район. Інвалідний візок через п’ять років


Бар’єрний район. Інвалідний візок через п’ять років
СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"