Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

У селі Лашківка Кіцманського району відбуваються бойові дії з використанням вибухових предметів У селі Лашківка Кіцманського району відбуваються бойові дії з використанням вибухових предметівВійна між головою сільради Борисом Нечаєм, депутатами та підприємцями триває у Лашківці та Витилівці не один день і уже не перший рік. Бойові дії то загострюються, то стихають, але не зникають.
У ніч на 8 серпня Лашківському сільському голові спалили автомобіль «Мерседес-Віто».

Ігор БУРКУТ, політолог:

НАПЕРЕДОДНІ ВАЖЛИВИХ ЗМІН НАПЕРЕДОДНІ ВАЖЛИВИХ ЗМІНПутінські вибрики Заходу остаточно набридли, і він вдався до рішучих кроків. США запровадили нові санкції проти самого Путіна та всього його оточення. Їхнє майно і фінанси, що переховуються на Заході, можуть бути заарештовані, якщо власники не доведуть їхньої легальності. Велика Британія також запроваджує нову практику, яка дозволить конфісковувати нажите кримінальним шляхом майно іноземців. Час замислитися й українським олігархам.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Чернівецький міський голова Олексій Каспрук розкрив мафію у місті Чернівецький міський голова Олексій Каспрук розкрив мафію у містіНа прес-конференції для журналістів він так і сказав:
- У Чернівцях є мафія!
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
22 серпня о 8.00
вул. Героїв Майдану, 176, (конференц-зала колишньої Шевченківської районної ради (ІІ поверх) відбудеться безкоштовний семінар.
На семінарі розглядатимуться новації податкового законодавства (податок на прибуток, ПДВ, ПДФО, ЄСВ, єдиний податок, рентна плата, тощо).


Календар
«    Серпень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031 
Партнери

Буковинка, яка народила 21 дитини: "Викресліть нас з Книги рекордів України. Нам така слава не потрібна!"

29-10-2013, 14:12 / Коментарів: 0
Буковинка, яка народила 21 дитини: "Викресліть нас з Книги рекордів України. Нам така слава не потрібна!"Не бажаючи зайвої уваги, Януш і Леонора Намені півтора роки приховували, що знову стали батьками. А зараз у селі Остриця, де живе унікальна сім'я, пліткують про те, що незабаром у них з'явиться 22-й малюк!

ЦІКАВА ДЕМОГРАФІЯ

Дзвінок з уроку в школі села Остриця (передмістя Чернівців) заглушає пронизливий дитячий вереск. В унісон з ним відчиняються двері. З добротної, доглянутої триповерхової будівлі, як з казкового теремка, "вилітають" учні. Десять, двадцять, тридцять... Далі я збиваюся з рахунку. Така кількість дітей в українській сільській школі - не просто дивина, а тема дисертації для фахівців з демографії. Тому як в інших селах школи від закриття рятують чим можуть - одні заманюють нових мешканців, а інші кулаки в хід пускають. Але Остриці такий накал пристрастей точно не світить. Тут не приведи господи, і батьки за парти почнуть битися.


- 431 учень! - гордо зачитує статистику директор школи Василь Кибак. - В цьому році набрали два перших класи. І врахуйте - є ще початкова школа при дитячому садку.

- Повітря особливе або секрет якийсь знаєте? - розпитую.

- Та ніякого секрету немає. Багато людей віруючих у нас живуть, причому різних конфесій. Їм релігія забороняє не тільки аборти, а й різні способи запобігання. До того ж у нас за традицією сім'ї не бояться багато дітей заводити. Багатодітних, які голодували б або в школу через бідність не ходили, не знайти.
Директору вторять працівники районного Центру соціальних служб для дітей та молоді, яким в особливому селі виділили свій кабінет.

- На майже чотири тисячі жителів у нас зареєстровано вісім сімей, у яких більше десяти дітей, - говорить фахівець центру Вікторія Міхай. - Одна з таких сімей навіть взяла під опіку дитину. І що найголовніше - до них у нас ніколи претензій немає. Там ні бійок, ні алкоголю, ні насильства.

Остриця - не єдине село в Україні, де знають секрет багатодітності. Приміром, у Глинному на Рівненщині живуть 450 матерів-героїнь! Від напливу дітей там школа тріщить по швах, а на двори, де ростуть по двоє-троє дітей, дивляться з підозрою, а то і співчуттям. Але рекорди мам з Глинного меркнуть на тлі батьківського подвигу, який здійснили подружжя Януш і Леонора Намені з Остриці. Вони виховують 21 дитину, наймолодшому з яких немає і двох років.

Цікаво, що про народження самого маленького довго не знали ні сусіди, ні місцеві журналісти, які ретельно стежили за долею незвичайної сім'ї. Адже в 2011 році після народження двадцятого сина Барнаби ( своїх дітей вони називають біблійними іменами), Леонору внесли у Книгу рекордів України. І раптом новина - жінка побила свій власний рекорд, народивши 21-у дитину - здорового хлопчика Януша. А нещодавно по селу поповзли чутки про те, що вона вагітна 22-му!

ДАЮТЬ ПОРАДИ БЕЗДІТНИМ

Моя українська мова викликає у жителів Гострики здивування. Тут її використовують дуже рідко. Основна мова спілкування, як і викладання в школі, - румунська.

Старожили заїжджих і зовсім не розуміють. Але прізвище Януша Намені на будь-якій мові тут вимовляють з повагою і... цікавістю.

- Дітей вважати будете? - сміється чоловік у сільраді. - Кажуть, там 22-ї на підході вже. А Леонора як була красунею, так і залишилася! Секрет який вони-то знають.

У пошуках секрету вирушаю в гості. Будинок та двір як з казки - чистий, затишний, весь у квітах.

Двоповерховий особняк пофарбований в жовтий колір, поруч вигадлива альтанка, обставлена дерев'яними виробами ручної роботи.

Біля порога два десятки пар дитячого взуття - блищать від чистоти, виставлені акуратно, за розмірами - від мала до велика. Дитячих криків і метушні тут не чути - дисципліна понад усе.

На мій оклик в дверях з'являється смаглява худорлява жінка в хустці з великими добрими очима. Але її тут же заступає кремезний чоловік. Він дивиться на неї з любов'ю і турботою. Мені ж дістається строгий і здивований погляд. Відразу видно, секрети сімейного щастя в цьому будинку бережуть як зіницю ока.

- Ми не герої і не рекордсмени, не потрібна нам ця Книга рекордів, - нервує Януш, але все ж запрошує в свій будинок на бесіду. Леонора від мого цікавого погляду відвертається, продовжуючи робити домашню роботу. Незабаром по дому поширюється неймовірно смачний аромат. Через годину на обід повинні повернутися школярі.

- Увага нам ні до чого, - продовжує Януш. - Не для цього дітей народжували. Хоча до нас кілька разів в пошуках ради приїжджали люди, які не могли мати дітей. Насправді рада одна. Потрібно боятися Бога і виконувати його заповіді.

Я помічаю, як в коридорі від дитячих курточок нахиляється вішалка. Скрізь - добротний ремонт. Кілька спальних кімнат, велика їдальня. У Януша - свій кабінет з комп'ютером, синтезатором, полицями книжок.

- Зараз займаюся перекладами, знаю угорську, румунську, російську, українську, англійську, - каже Януш. - Редагую книги. На синтезаторі іноді граю, щоб розучити з дітьми пісні. Будинок будували потихеньку. Перші сім років навіть помитися ніде було - в тазиках полоскались. Зате тепер кілька туалетів і ванних кімнат - щоб вранці діти в чергах не стояли.

На початку 90-х Янушу, хлопцеві з Будапешта, було складно звикнути до сільських реалій. Але все вирішили почуття. Одного разу він приїхав на збори релігійної громади в Остриці, де побачив Леонору. Спільну мову знайшли не відразу - Януш не знав румунської, Леонора не говорила по-угорськи. Розуміли один одного потроху завдяки російськими словами. Залишившись в Остриці, Януш вивчив румунську, українську, перебудував будинок, а незабаром став шанованою людиною і самим багатодітним батьком в селі.

А Леонору місцеві жителі за очі називають "вічно декретній". Але вимовляють це аж ніяк не з осудом, а скоріше - повагою.


ЛІКАРІ ЗАСУДЖУВАЛИ


Всіх дітей Леонора народжувала у Чернівецькому міському пологовому будинку №1. Під час останньої вагітності жінку опікали і оберігали кращі гінекологи та акушери області.

Ризик величезний - 44-річна Леонора могла померти при пологах. А вдома маму чекали два десятка дітей! На щастя, все обійшлося.

Але по відношенню до жінки медики не завжди були настільки турботливими.

- І коровою обзивали, - згадує Януш. - І трубочку пропонували перев'язати. Але я навіть згадувати про це не хочу...

Радості, прикрості і труднощі в сім'ї Намені такі ж, як і у інших батьків. Вони вже одружили чотирьох старших дітей, які народили їм шістьох онуків.

- Коли їдуть ненадовго, то віддають нам доглянути, - каже Януш. - Важко нам? Так. Працюємо багато - тримаємо свиней, курей. Раніше і корова була. Обробляємо півгектара землі. До того ж у нас один з синів - інвалід, погано розмовляє. Але ми не здаємося, боремося. Воджу його по лікарнях.

- Ну якщо матеріально і ви справляєтеся, то хіба можна стількох дітей зігріти, приголубити? - дивуюся.

- Так, не завжди виходить. Але є сім'ї, де батьки і одного обігріти не можуть! Вони проводять більше часу з друзями і комп'ютером, ніж з рідною дитиною.

- Ну а як же горезвісне поняття "поставити дітей на ноги"? Дати їм кращу освіту? - продовжую дивуватися.

Але, схоже, мої стандартні уявлення про батьківський борг для Януша нічого не значать.

- Освіта, навіть найкраща, ще нікого не зробило щасливим, - говорить він. - Я знаю батьків, які дали своїм дітям найкраще, а натомість отримали лише невдячність. Я своїх дітей від школи не відгороджую, але якщо потрібно залишити когось вдома заради роботи і не пустити один день на уроки, докорами сумління не мучуся.

Поки ми розмовляли, у дверях кілька разів з'являлася Леонора. Мені здавалося, що стільки пологів повинні були її зістарити і вимучити, але не помітно.

Вона хвацько прибирала, давала настанови доньці і з величезною любов'ю дивилася на чоловіка. Не дивно, якщо в цій гармонійній сім'ї з'явиться ще одна дитина. В такій атмосфері її зможуть виховати доброю людиною.

ДУМКА


"Проривів у навчанні у них немає"

Зараз в школі Гострики навчаються п'ятеро дітей Намені. Уроки відвідують , але і в відмінники не прагнуть.

- Хороші діти - одягнені охайно, в рюкзаку все потрібне є, до громадського життя школи небайдужі, - говорить директор Василь Кибак. - Правда, в концертах не беруть участь - віра забороняє.

Але мені здається, що дітям з багатодітних та віруючих сімей непросто - у них немає телевізорів, доступ до інтернету обмежений. Вчитися вони особливо не прагнуть, бо втомлюються від домашньої роботи. Тому і вищої освіти не отримують. Хоча іноді мені, як педагогу, дуже шкода, що деякі випускники з таких сімей не продовжили навчання. Вони могли б стати хорошими фахівцями. Але, на жаль, у кращому випадку отримують дипломи пекарів та швачок.

ОФІЦІЙНО


"До цієї сім'ї у нас ніколи не було претензій, і навряд чи вони з'являться"

- Якщо ви думаєте, що в таких сім'ях, як у Намені, немає місця любові, ви помиляєтеся, - говорить начальник служби у справах дітей Герцаївської РДА Юлія Балан. - Навпаки - там панує любов, взаємна повага, гармонія. І там вміють ділитися. Якщо знають, як розділити хліб на 10 шматків, то 11-й їм ні для кого не шкода. Тому до цієї сім'ї у нас ніколи не було претензій, і навряд чи вони з'являться.

КОМЕНТАР ЛІКАРЯ

"Такі пологи - величезний ризик, але ми на сім'ю впливати не можемо"

- Я консультувала і спостерігала Леонору Намені під час 21-ї вагітності, - розповіла "КП" головний акушер-гінеколог Чернівецької області Лія Никифор. - Був високий ризик кровотечі. Тому ми намагалися робити все обстеження, а також провели програмовані пологи. Тобто викликали їх вдень, щоб поруч з породіллею могли перебувати кращі фахівці.

- Чи є якась особливість в організмі жінки, яка дозволяє їй народжувати і при цьому залишатися здоровою жінкою?

- Я не можу про це говорити. Це особиста справа цієї сім'ї. Але можу сказати, що організм жінки, звичайно, не влаштований на щорічні пологи. Однак впливати на людей ми не можемо - це їх вибір. Вони, до речі, такі не одні. Я консультувала жінку з іншого району, яка народила 18 малюків.

- І наскільки складно протікають такі вагітності? Адже жінці доводиться весь цей час працювати, доглядати за старшими дітками.

- Не пригадаю жодного випадку, щоб жінка, яка народила більше шести дітей, коли-небудь залежувалася в патології. Їх вагітності проходять легше. Вони менше схильні до гінекологічних захворювань. Очевидно, тому що вони виконують свою генетичну програму.

Маргарита ЧИМИРИС

Комсомольська правда

СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"