Новини
Колонка автора

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна» Ольга Кобевко: «Депутати – це не раби на фазенді Івана Мунтяна»Депутат Чернівецької обласної ради Ольга Кобевко виступила на сесії з різкою критикою буковинської влади. Однаково дісталося як Фищуку, голові ОДА, так і Мунтянові, голові облради.

Петро КОБЕВКО, журналіст:

Сміття політичне у Чернівцях Сміття політичне у ЧернівцяхПолітика в Україні – це велике і смердюче сміття. Воно одних виносить на вершини, інших кидає у політичну безодню. Ще недавно мер Львова Андрій Садовий вважався єдиним конкурентом Порошенкові на виборах президента України. І тут з’явилося сміття. Воно не тільки у Львові, а й по всій Україні похоронило рейтинги Садового і викинуло його на маргінал політики.

Ігор БУРКУТ, політолог:

МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮ МАНІПУЛЮЮТЬ ІСТОРІЄЮВпродовж багатьох років Польща виступала в Європі адвокатом України. Нині ситуація різко змінилася: низка польських політиків почала вимагати від нашої держави змінити політику національної пам'яті й прийняти той варіант історії українсько-польських відносин, який сучасна Варшава вважає "єдино вірним". А цей варіант дивним чином майже збігається з історичними стереотипами, що проповідує путінська Москва...
Реклама
ЧАС у соцмережах

ОПИТУВАННЯ
Чи підримуєте ви АТО?
Так
Ні
Утримуюсь
Що, Де, Коли
в області відбудуться заходи у рамках Всеукраїнської акції «Потяг єднання – Труханівська Січ».
з 8.30 до 9.00 відбудеться зустріч учасників акції на залізничному вокзалі Чернівців.
З 10.00 до 13.30 заплановані екскурсії містом, учасники Всеукраїнської акції познайомляться з центральною частиною міста та з його архітектурною перлиною – колишньою Резиденцією митрополитів Буковини і Далмації, нині – Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича. Окрім того, о 11.30 учасники відвідають Чернівецьку гімназію №5.
О 12.00 в приміщенні обласної державної адміністрації (каб. 418) відбудеться спільний брифінг керівництва області та міста спільно з організаторами Всеукраїнської акції «Потяг єднання – Труханівська Січ».
в центрі культури «Вернісаж» на місці колишнього ресторану «Карінтія» (вул. Ольги Кобилянської, 53) ббуде проходити молодіжна етно-вечірка на Андріївські Вечорниці «Знайди свого Андрія».
В програмі передбачено:
13 грудня о 12.00
в залі засідань облдержадміністрації (м. Чернівці, вул. Грушевського, 1, каб.301) відбудеться громадське обговорення основних показників проекту обласного бюджету на 2018 рік.
в приміщенні Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського відбудеться завершальний етап міського конкурсу серед учнівської та студентської молоді міста Чернівців на тему: «Голод на Буковині у 1946-1947 роках: спогади очевидців», організованого Чернівецькими міськими управліннями освіти та культури і Муніципальною бібліотекою ім. А. Добрянського.
у Літературному целанівському центрі (м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 51) відбудеться захід дитячого арт-видавництва «Чорні вівці», приурочений Дню святого Миколая та другій річниці «овечок».
У програмі:
21 грудня 0 18:30 в органному залі відбудеться святковий концерт В очікуванні Різдва.


Календар
«    Грудень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Партнери

Українцям в Італії пам’ятники непотрібні

7-09-2011, 11:16 / Коментарів: 0
Вождям пролетаріату, сумнівним героям соціалістичної праці, національним героям новітньої України. Зведені, демонтовані, спаплюжені, здані в металобрухт, зарослі травою… Галушці в Полтаві, огірку в Ніжині, носу в Києві, салу у Ромнах.

Покликані прикрашати місто чи зберегти пам’ять нащадків, українські пам’ятники і меморіальні дошки живуть в паралельному світі, часто виконуючи функції, що непідвладні розумінню пересічної людини.

До тематик монументалізму в Україні нещодавно додалася ще одна – пам’ятник українцям, що через відсутність роботи та нестерпні фінансові умови на батьківщині мігрували за кордон.

У травні у селищі Колочава на Закарпатті урочисто відкрито перший в Україні пам'ятник заробітчанам. Ще один планується встановити на Тернопільщині.

Переглядаю репортаж із відкриття меморіалу. "Кожна сім’я у селі чекає когось із заробітків", – коментує подію журналіст. Скульптурна композиція відтворює драматичний момент прощання вагітної жінки та дітей із батьком, що вирушає у світ.

Та ще драматичнішими є відео села та селян-учасників урочистостей. Коментарі дають заробітчани із стажем; літні матері, що бачать своїх дітей двічі на рік; українські селянки, пенсія яких ледь сягає мінімального прожиткового мінімуму.

Згадують полеглих у пошуку щастя. "Лише двадцять відсотків дітей у селі виховують і батько і мати".

ЗМІ систематично повідомляють про встановлення монументів у різних частинах України. Не заперечую, що особи, яким ці пам’ятники і дошки присвячуються, вартують того. Але трактування подій подекуди викликають запитання. Часто новітні герої із висоти зведених постаментів споглядають на зруйновані дороги, облуплені будинки та темні вулиці...

Не за таку Україну вони боролися. Як на мене, кращим увічненням їх ідей було б економічне зростання держави.

Мені боляче дивитися новини з високих кабінетів почергово із соціальною рекламою, де люди просять по допомогу – на лікування дитини... Чи з інформацією про соціальне сирітство дітей заробітчан, підвищення рівня злочинності, алкоголізму серед дітей, залишених на опіку бабці-дідуся.

Українська газета в Італії запропонувала висловитися з цього приводу безпосередніх героїв заробітчанства четвертої хвилі. На сайті газети було проведено відповідне опитування.

Людям запропонували відповісти на таке запитання: "В Україні планується встановлення вже другого пам'ятника заробітчанам. Як ви до цього ставитесь?"

У опитуванні взяли участь 374 респондентів, 72,7% з яких вважають такі монументи пам'ятниками ганьбі держави. 17,1% – способом привернення громадської уваги до проблем заробітчанства.

"Раді мати пам'ятник при житті" 4,8% респондентів. Відповідь "Інший варіант" обрали 5,3%.

У коментарях до теми хтось згадує Дублін, де на березі річки в центрі міста стоїть корабель на зразок тих, на яких ірландці пливли до Америки під час картопляного голоду.

Інші уповають на пошанування історичної правди. Та більшість із тих, хто скуштував заробітчанського хліба, вважають таку ідею безглуздою, критикують владу, вимагають робочих місць та соціального захисту в Україні, пропонують скинутися на пам’ятник українським можновладцям.

Ризикуючи заслужити звання "некультурної" журналістки, чи нападок з боку прихильників новітнього монументалізму, бачу більше змісту у вивченні історії в школі, а не за пам’ятниками.

А допоки в Україні руйнуються сім’ї та сиротіють діти через міграцію одного чи обох батьків, пропоную направляти кошти (а це від 200 тисяч до 3-4 мільйонів бюджетних чи меценатських грошей) не на встановлення чергової бронзової фігури, а на створення хоча б ОДНОГО робочого місця, на зміцнення хоча б ОДНІЄЇ сім’ї, у щастя хоча б ОДНІЄЇ дитини, яка ростиме, оточена любов’ю обох батьків.

Маріанна Сороневич, головний редактор Української газети в Італії
СХОЖІ НОВИНИ:
Додати коментар
Ім'я:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
comments powered by Disqus
Loading...
© 2002 - 2013, всі права захищені. Використання (повне чи часткове) матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови розміщення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на chas.cv.uа в першому або другому абзаці, відкрите для індексування. Чернівецька газета "ЧАС"